Ще не так давно селяни, які утримують корів і продають молоко на переробні підприємства, з приємністю відзначали закупівельну ціну, яка їх майже втішала.

Та не довго, як це часто буває. Бо у зимовий період, коли була ціна на молоко, не було молока. А як тільки розпочалися масові розтелення корів і масово молоко люди стали здавати заготівельникам, ціна потроху стала падати. І це вже закономірність: чим більше молока — тим менша ціна. На сьогодні вона в межах 4 гривень за кілограм.

— Хотілось, щоб була вища ціна на молоко, але і так цього року добре, — говорить одна із селянок. — Здам лишки молока і маю копійчину. Розраховуються тепер, можна сказати, вчасно. І вже є чим заплатити за світло, наприклад, навіть тим, хто здає лише по три кілограми молока в день. А дехто, хто тримає дві-три корови, то й по тридцять кілограмів, а то й більше здає. Та й ціна була у квітні 4 гривні 50 копійок, можна здавати. А зимою навіть і 6 гривень та більше платили за кілограм молока, з травня по 4 гривні. Але люди здають. Бо де ж ще взяти гроші на селі? Продаж картоплі чи моркви — то сезонний заробіток, а молока — майже постійний, хоч і не такий, як би цього хотілось. Я раніше на ринок возила молочну продукцію, але ж то треба час мати підготувати її, продати, ще й цілий день згаяти, поки додому повернешся, та ще й за дорогу заплатити — як для селян, немалі гроші. Тепер уже не хочу цим займатися. Видоїла корову, здала молоко і без мороки. От якби тільки ціна була стабільною, щоб не падала більше.

Щодо ціни, то у минулому році на цей час молоко від господарств населення вартувало 3 гривні, від сільськогосподарських підприємств — від 4,30 до 5,45 грн. У цьому ж році, станом на 1 травня, від сільськогосподарських підприємств молоко закупляли по 6,00 — 6,15 гривень. Але це в залежності, яке переробне підприємство його купляє. На Ратнівщині працюють ПАТ «Дубномолоко», ТДВ «Рожищенський сирзавод», донедавна ПРАТ «Ратнівський молокозавод», а нині ПП «Мілкстар». Працюють вони на території майже всього району, за винятком Рат-нівської селищної ради. І, що дуже дивує, чомусь не закупляють молоко у селян Велимченської, Височненської та Датинської сільських рад. Ознайомившись з такими даними, відразу ж поцікавилась у велимченців, в чому причина, що не продають молока на переробні підприємства?

— У нас ніхто не заготовляє його, — повідомила співрозмовниця. — Й раді були б продати, якби налаштована ця робота. Вже б мали якусь копійчину. Від села до райцентру і до Ковеля не так то й близько, на ринок не всі можуть повезти молочну продукцію, хоча одиниці возять. А на місці здавали б. Хоча кількість корів останніми роками у нас зменшилася. Тримають лише окремі селяни по три корови, дехто по дві, та, думаю, навіть, тримаючи одну корову, молоко б потроху здавали, якби було куди, якби заявилося до нас хоча б одне переробне підприємство і організувало пункти прийому молока.

Спілкуючись з іншими велимченцями, почула одностайну думку: молоко б здавали, аби лишень було кому! Думаю, це почують ті, кому варто почути.

По інших селах району щоранку, запрягши свого власного коника, заготовач їздить від хати до хати, збираючи молоко.

— Збираю молоко вже декілька років підряд, — говорить заготівельник із Кортеліс. — Як тільки зросла ціна на нього, відразу й здавати стали люди більше. Дехто здає по 20-30 літрів в день. Але у селі і корів утримують немало, багато хто по дві корови, є господарі, у яких по три і навіть більше. Отож від продажу молока і живуть. На все село працює три заготовачі від двох переробних підприємств.

І ніяких проблем. Єдина, коли розпочнеться спека, аби люди здавали його свіжим, щоб не скислося. Розраховується підприємство, а працюю я від ТДВ «Рожищенський сирзавод», у двадцятих числах наступного місяця, ніяких затримок немає. У ці дні заготовляю до 800 кілограмів молока. Плюс робота ще двох заготівельників. І порахуйте. Копійчина у гаманці селянина є. Якось раніше, коли була проблема із виплатою грошей, люди все говорили, що краще те молоко свиням виллють, а тепер виливати в корито його шкода. Бо, як не як, а це у весняну пору чи не єдиний дохід селянина.

Зрозуміло, що ціна на молоко та м'ясну продукцію в прямій залежності впливає і на статистику поголів’я  ВРХ та корів у селянських господарствах і у сільськогосподарських підприємствах. На сьогодні у цьому питанні картина невтішна, і не лише у нашому районі, а й в цілому по Україні. З кожним роком молочна та м'ясна галузь занепадають, кількість і ВРХ, і корів зменшується. У сільськогосподарських підприємствах району нараховується 3707 голів ВРХ, на 278 менше, ніж на відповідний період минулого року, у тому числі 1545 корів, що на 54 менше. Якщо говорити про населення, то у Держпродспоживслужбі району зареєстровано у єдиному державному реєстрі ідентифікованих тварин 7200 голів великої рогатої худоби, в тому числі 5900 корів. І, до слова, 17 тисяч свиней, 4450 коней та 500 овець. Для порівняння: у минулому році у селян поголів'я ВРХ налічувало 9120, з яких 7830 корів. Минув лише рік, а цифри істотно змінилися. А ось свиней минулого року було обліковано дещо менше — 15 тисяч голів, коней майже на півтисячі менше — 4000 голів, овець — на рівні, 500. Але це цифри тільки зареєстрованих тварин. Думаю, вони дещо більші, аніж на папері чи в електронному варіанті на сьогодні.

Всього ж в Україні, за статистикою, станом на 1 квітня налічується 2 млн. 131,9 тис. корів, що на 54,3 тис. менше, ніж торік. Молока ж було виробленого 1,97 млн т, що на 10 тис. т менше, ніж за перший квартал 2016-го. Поряд з цим дивує інформація, що Україна стрімко виходить у лідери серед «молочників». Так, перший квартал 2017 року ознаменувався значним збільшенням експорту молочної продукції — більше 5 тисяч тонн. У порівнянні з минулим роком експорт зріс на 37 відсотків. Серед найбільших споживачів нашої молочки: Молдова, Грузія, Казахстан, Туркменистан, Індія та Єгипет.

А звідси напрошується висновок: якщо експортують більше, і це при тому, що виробляють менше, значить, менше споживають самі українці. Якщо для прикладу взяти наш район, в якому ще не зовсім занепало тваринництво, люди не дуже поспішають купляти молоко у магазинах Ратного (по селах і мови немає), бо в магазинах ціни «зашкалюють» порівняно із заку-півельною ціною у селян, а ось на ринку не лише ціна прийнятна, але і продукція — натуральний продукт, без різних домішок та добавок.

Аби повністю не занепало тваринниц-тво в Україні, держава підтримувала селянина, приймаючи різні програми, під які за-кладалися кошти для ведення сільського господарства. Різні програми працювали і на обласному та районному рівнях. Окремі з них вже лише у згадках. Яка ж ситуація сьогодні, чи підтримує нині держава одноосібників, і молочну галузь зокрема, поцікавилась у начальника відділу агропромислового розвитку райдержадміністрації Павла Ковча. Він повідомив, що у районі діє комплексна програма розвитку галузі агропромислового комплексу на 2016—2018 роки, якою на нинішній рік передбачено 119 тисяч гривень, правда, це майже наполовину менше, аніж попереднього року. Програмою передбачені кошти як у районному, так і в обласному бюджеті по 33 тисячі гривень у кожному, власникам особистих селянських господарств, які утримують три і більше корів — до 300 гривень на одну корову. А таких господарств у районі нараховується 70, у власності яких 220 корів. Окрім того, у районному бюджеті передбачені кошти в сумі майже 18 тисяч гривень на часткове здешевлення вартості штучного осіменіння корів, телиць та свиноматок в розмірі 25 гривень за одне осіменіння, але проводитиметься відшкодування не більше двох разів у рік на одну голову. Щоб отримати ці дотації, господар має звернутися у відділ агропромислового розвитку з відповідними документами. Якими саме? — було повідомлено селян через нашу районну газету. Оце і вся підтримка, яка стосується тваринницької галузі. Але заодно хочеться сказати і про інші програми, зокрема, передбачена дотація сільськогосподарським підприємствам і фермерським господарствам за посів жита та гречки та на корінне покращення сіяних і природних пасовищ. Зокрема, передбачено у районному бюджеті 25 тисяч гривень для Млинівської сільської ради, яка подала пропозицію на покращення сіяних та природних пасовищ. А будуть хороші пасовища — буде і більший надій молока від корови.

Щодо ціни на молоко, головний спе-ціаліст відділу агропромислового розвитку Галина Лавренюк, проводячи моніторинг, висловила міркування, що зниження закупівельної ціни не буде довготривалим. І більше всього, менше 4 гривень за кілограм молока не буде. Переробні підприємства потребуватимуть поновлення сировинної бази та можливості напрацювати обсяги на складах для зимового періоду, коли молока недостатньо. А поголів'я корів зменшується. Зменшується і валове виробництво молока. Тож зменшення ціни на молоко не повинно бути. Саме цього наразі і чекають селяни.

Валентина БОРЗОВЕЦЬ