ОЛЕНА ШУМ — ПЕРЛИНА ПОЛІССЯ
У селі Прохід проживала жіночка поважного віку Олена Калениківна Шум, правда, нині вона у Лучичах у своїх родичів. Їй уже 93 роки. Та за такий великий проміжок часу, що накувала їй зозуля, Олена Калениківна є й досі прекрасною, бо має хорошу вдачу, весела, уважна і добра до людей.
Олена Калениківна дуже велика патріотка України. Ще з тих далеких часів свого дитинства пам’ятає Гімн України.
— Співати цю пісню навчив мене батько. Казав, що її співали колись тільки ті, хто боровся проти царя. І лунала вона тихо на зібранні молодих людей. А татові друзі всі були із Прикарпаття та Буковини. І всі вони загинули на війні, а декого ще до війни забрали в каземати, — говорить Олена Калениківна. – Нарешті настав той час, що українські повстанські й інші пісні можна співати, не ховаючись. І головне – їхню пісню (тобто Гімн України) співають всі українці.
Коли у нашому клубі з виступом був аматорський хор «Журавлі» районного будинку культури, Олена Калениківна прибула на концерт, спираючись на палиці, щоб послухати живі пісні про Україну. Раділа їхньому співу, дякувала і попросилась на сцену, щоб теж для всіх нас заспівати пісні своєї молодості. Виконала дві пісні. Лунали оплески і було видно, що ця старенька жіночка була щаслива.
— Я всім дякую за все це, що було подароване у цьому залі, – за спів про Україну. Як добре, що тепер можна ось так збиратися і вільно співати, розмовляти. Це щастя. Бережіть його!
Олена Калениківна вміє з людьми гарно спілкуватися, дякувати їм та ще й у свої роки старається допомогти комусь. Вона збирає різні трави, знає толк у них і приносить, кому треба, ту чи іншу траву, провідує хворих, стареньких. Ця бабуся дуже талановита, хоча і грамоти не знає, та мудрості має більше, ніж деякі сьогоднішні «професори».
— Коли закінчилась Друга світова війна, я і не думала, що доживу до сьогоднішньої війни – Донбаської, — так називає Олена Калениківна події на нашому Сході.
— Як допомогти Україні, дорогій моїй державі? – бідкається старенька.
— Поки ходжу якось на своїх ногах, хоча із палицями, то і в церкву обов’язково йду. Молю Господа за прощення гріхів наших, своїх і всіх українців. Бо це вони – гріхи — породили війну. Бути багатим за рахунок бідних - ось де найбільший гріх. І війна зробилась через це також.
Напевно, Господь послав Олені Калениківні такі літа, щоб сучасні, тобто всі молодші, побачили і зрозуміли, що такі, як Олена Калениківна – патріоти України, є перлиною нашого українського краю. Бо такої уваги до всього оточуючого рідко в кого є. Вона дорожить всім на світі, радіє кожному дневі, сонечку, вітру, пташині, рослині, звуку. Спілкується з людьми гарно, чемно та із гумором. Уважна до кожного перехожого…
Я знаю, що і в неї є проблеми у цій старості, та вона нікому про них не говорить. Люди пропонують свою допомогу, а вона каже у відповідь: «У мене все добре, дякуючи Богу».
Ось така чудова людина зустрілась на моєму життєвому шляху. Почула її пісні, і душу охоплює гордість за таких людей, як Олена Калениківна Шум. Ось одна з її пісень:
Кидай мамку свою
Ще й дівчину молоду,
Бо настала велика потреба,
Бо настав такий час,
Що умре кожен з нас
В цю годину тяжку
За Україну свою.
І у бій ми підем,
І ворога ми зітрем.
Та про що говоритимуть люди,
Що боролись колись,
Полягли й не здались
І кайдани порвали на штурмі.
Ніна САВЛУК,
голова ветеранської організації с. Прохід
Напишіть відгук