ОЛЕНА ШУМ — ПЕРЛИНА ПОЛІССЯ

У селі Прохід проживала жіночка поважного віку Олена Калениківна Шум, правда, нині вона у  Лучичах у своїх родичів. Їй уже 93 роки. Та за такий великий проміжок часу, що накувала їй зозуля, Олена Калениківна є й досі прекрасною, бо має хорошу вдачу, весела, уважна і добра до людей.

Олена Калениківна дуже велика патріотка України.  Ще з тих далеких часів свого дитинства пам’ятає Гімн України.

— Співати цю пісню навчив мене батько. Казав, що її співали колись тільки ті, хто боровся проти царя. І лунала вона тихо на зібранні молодих людей.  А татові друзі всі були із Прикарпаття  та Буковини. І всі вони загинули на війні, а декого ще до війни забрали в каземати, — говорить Олена Калениківна. – Нарешті настав той час, що українські повстанські й інші пісні можна співати, не ховаючись. І головне – їхню пісню (тобто Гімн України) співають всі українці.

Коли у нашому клубі з виступом був аматорський хор «Журавлі» районного будинку культури, Олена Калениківна прибула на концерт, спираючись на  палиці, щоб послухати живі пісні про Україну. Раділа їхньому співу, дякувала і попросилась на сцену, щоб теж для всіх нас заспівати пісні своєї молодості. Виконала дві пісні. Лунали оплески і було видно, що ця старенька жіночка була щаслива.

— Я всім дякую за все це, що було подароване у цьому залі,  – за спів про Україну. Як добре, що тепер можна ось так збиратися і вільно співати, розмовляти. Це щастя. Бережіть його!

Олена Калениківна вміє з людьми гарно спілкуватися, дякувати їм та ще й у свої роки старається допомогти комусь. Вона збирає різні трави, знає толк у них і приносить, кому треба, ту чи іншу траву, провідує хворих, стареньких. Ця бабуся дуже талановита, хоча і грамоти не знає, та мудрості має більше, ніж деякі сьогоднішні «професори».

— Коли закінчилась Друга світова війна, я і не думала, що доживу до сьогоднішньої війни – Донбаської, — так називає Олена Калениківна події на нашому Сході.

— Як допомогти Україні, дорогій моїй державі? – бідкається старенька.

— Поки ходжу якось на своїх ногах, хоча із палицями, то і в церкву обов’язково йду. Молю Господа за прощення гріхів наших, своїх і всіх українців. Бо це вони – гріхи — породили війну. Бути багатим за рахунок бідних -  ось де найбільший гріх. І війна зробилась через це також.

Напевно, Господь послав Олені Калениківні такі літа, щоб сучасні, тобто всі молодші, побачили і зрозуміли, що такі, як Олена Калениківна – патріоти України, є перлиною нашого українського краю. Бо такої уваги до всього оточуючого рідко в кого є. Вона дорожить всім на світі, радіє кожному дневі, сонечку, вітру, пташині, рослині, звуку. Спілкується з людьми гарно, чемно та із гумором. Уважна до кожного  перехожого…

Я знаю, що і в неї є проблеми у цій старості, та вона нікому про них не говорить. Люди пропонують свою допомогу, а вона каже у відповідь: «У мене все добре, дякуючи Богу».

Ось така чудова людина зустрілась на моєму життєвому шляху. Почула її пісні, і душу охоплює гордість за таких людей, як Олена Калениківна Шум. Ось одна з її пісень:

Кидай мамку свою

Ще й дівчину молоду,

Бо настала велика потреба,

Бо настав такий час,

Що умре кожен з нас

В цю годину тяжку

За Україну свою.

І у бій ми підем,

І ворога ми зітрем.

Та про що говоритимуть люди,

Що боролись колись,

Полягли й не здались

І кайдани порвали на штурмі.

Ніна САВЛУК,

голова ветеранської організації с. Прохід

 

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>