Оксана ДЕЙНЕКА: «У нас працюють тільки фанати, люди, які не уявляють  життя без своєї роботи»

аграрійт1 аграрійт

agrari

 

 

 

 

 

Працює Оксана Григорівна у СТОВ «Ратнівський аграрій» на тваринницькому комплексі, що в Якушах. Вона — технік штучного осіменіння, до того ж без відповідної освіти. Оксана — самоучка, та вона хороший спеціаліст. Старається бездоганно виконувати свою роботу, при потребі може замінити зоотехніка, ветлікаря, завідуючого фермою, і каже, що саме у цій роботі знайшла себе, тут може реалізувати знання, бажання працювати і вдосконалюватись – а це немаловажливо у роботі кожного з нас.

— У нас, на тваринницькому комплексі, працюють фанати, які не уявляють життя без своєї роботи: це завідуючий фермою Василь Левчук, який довгий час працював і набирався досвіду у СГПП «Прогрес»,  головний ветлікар і керівник структурного підрозділу Іван Чесак, який зарекомендував себе як прекрасний спеціаліст ще з часів, коли працював у СВК «Україна»,  помічник техніка штучного осіменіння Марія Карпук — вона працює на комплексі не так давно. І хоча робота у нас дуже важка та цінуємо її. Адже у нинішній час знайти хорошу роботу нелегко, а тут і зарплата непогана, і виплачують її два рази у місяць, і відпускні маємо, і оздоровчі, і матеріальну допомогу можуть отримати ті, хто її особливо потребує, забезпечують нас і літнім, і зимовим спецодягом. Незважаючи на те, що працюю, можна сказати, від зорі до зорі, роботою задоволена, навіть більше, аніж задоволена. У мене чоловік безробітний, а маємо двоє дітей, треба ж якось сім’ю годувати.

— Оксано Григорівно, розкажіть, як Ви умудрилися стати техніком штучного осіменіння без відповідної освіти?

— Якби мені хтось раніше сказав, що  буду робити таку роботу, ніколи б в житті не повірила. Я перший раз побачила, як корова телиться, тоді, як вийшла заміж у Видраницю, а родом я із Ратного.  Насамперед працювала свинаркою у  видраницькому сільськогосподарському під-приємстві, а технік штучного осіменіння Марія Долінчук, дуже хороша жіночка, запропонувала навчитись цій справі. Мені було цікаво і у  мене все вийшло з першого разу, після того їй, бувало, допомагала у роботі, пізніше при необхідності підміняла, а потім запропонували роботу техніка і я погодилась. Та через певні обставини, які сталися в «Прогресі», написала заяву на звільнення і три роки була безробітною. Займалася разом із сім’єю сільським господарством вдома, тримали три корови і телицю, навіть отримали безкоштовно доїльний апарат, продавала молочну продукцію приватним заготівельникам, але все-одно виживати було важко.  А тим часом колишній наш завфермою Василь Левчук, інші мої земляки влаштувалися на роботу у СТОВ «Ратнівський аграрій». Написала і я заяву спершу, аби прийняли на роботу на час жнив, на тік, потім — прибиральниці, але взяли техніком штучного осіменіння. Дізнавшись про мою попередню роботу, сказали, що  така людина повинна працювати за спеціальністю, тож мене привезли у Якушів на комплекс, показали тваринництво і залишили... Спершу  працювала по договору, а потім прийняли на постійне місце роботи. Підучувалась ще на курсах по підвищенню кваліфікації у Броварах, де вчили нас новим методам осіменіння корів, і тепер до мене звертаються навіть досвідчені техніки штучного осіменіння та ветлікарі за порадою, консультацією, адже нині у нашій роботі багато чого нового, що вони не вивчали у свій час.

— У вас навіть і поголів’я ВРХ нове, незвичне для нашого регіону. Яку худобу на сьогодні утримує «Ратнівський аграрій»?

— СТОВ «Ратнівський аграрій» утримує до 1800 голів племінної великої рогатої худоби п’яти м’ясних порід: лімузинська, шароле,  абердин-ангуська, поліська м’ясна та волинська м’ясна. Відгодівлю здійснюємо шляхом безприв’язного утримання з використанням власно вирощених екологічно чистих кормів без застосування в раціон стимуляторів росту та інших неорганічних елементів.  А закупляли худоби як в племінних господарствах України, так і за кордоном, племінне ядро худоби товариства походить з української, польської, французької та канадської селекцій різних генетичних ліній. Цього року возили на виставку в Київ три бички, і хоча було важко і психологічно, і морально, але задоволена від виставки, дали навіть грамоту за участь у ній. Багато людей взнали  про нас, і вже навіть є клієнти на покупку худоби.

— Кажуть, що ваша худоба вирізняється не просто породою, а навіть виглядом та поведінкою, і за нею повинен бути особливий догляд.

— У нас поголів’я, можна сказати, дике. Розстелиться корова, а до неї не можна підійти –  кидається на людей. Біля корови теля утримується 7-8 місяців, а тоді знову чекай на розстел. Лімузинська порода найбільш дика. Як тільки розстелиться, все  трощить, все крушить. Я вся в синяках, навіть пальці вибиті. Вже зараз добре знаю, що, як тільки почне кивати головою – втікай, бо буде атакувати. А утримуємо  худобу безприв’язним способом.  Найспокійніша худоба волинської породи, хоча і серед неї трапляються екземпляри дикості. Але ми вже вивчили, яка корова на що здатна, і що від неї чекати. Фіксуємо в пам’яті і записуємо. Пра-цівників охорони попереджаємо, що та й та корова має телитися, не дай Бог підходити, бо заб’є. Є такі корови, що трохи приручили, що легенько рогами товчуть, але таких дуже мало. Цього року два табуни випустили на пасовище, щоб здешевити трохи догляд за ними. Навіть на пасовищі їх не легко утримати. Рвуть електропастухи і йдуть дико. Але й на пасовищі робимо якісь комунікації: воду провели, щоб чисту худоба пила, а не з канави, електроенергію тощо.

— Ви на роботі від зорі до зорі, а як з вільним часом?

— Ні у мене, ні у моїх колег вільного часу немає. Тут працюють фанати. Їздила на курорт, але знаєте, не добула, не витримала, не могла відключитися – мозки працюють по роботі. Що зробила, що не доробила, що ще треба негайно зробити, бо ж у нас допустиш помилку — затрати маєш, та ще й немалі, у нас дороговартісне утримання худоби. Тож на сміх людям на курорті не добула, поїхала додому, другу частину путівки віддала ветлікарю.

— Оксано Григорівно, Ви все про роботу та про роботу, а вдома, як справляються без Вас, як господарство?

— По господарству чоловік в основному порається. З роботи можу відпроситися, вихідний взяти. А тримаємо дві корови, вівці, поросята і всяку птицю, маємо сім гектарів землі, садимо картоплю, сіємо моркву, інше.  Хоча і тоді, коли вдома, думаю, а що там, на тваринницькому комплексі. Оце приїжджала донечка в гості, то я її проводжала і на роботу запізнилася на годину, то ту годину думка не полишала, що там, що на роботі?! Хоча у нас хороший колектив, може бути взаємозаміна будь-коли. Мені не раз доводиться бути і за ветлікаря,  і за  зоотехніка, і за завфермою, підміняти їх, як і вони мене підміняють. У нас поголів’я велике, а спеціалістів мало, тож постійно один одного виручаємо. А вдома, у Видраниці, я ще й технік штучного осіменіння худоби в індивідуальному секторі.

— Коли ж Ви встигаєте?

— Увечері, вночі, удосвіта. Додому можу їхати з роботи і не доїхати, бо відразу іду на виклики. У селі є ще один технік. А до мене приводять худобу тільки проблемну, яка не може спаруватись, хвору. Я людина практична, на практиці здобула свої знання. Ще раніше, коли працювала у «Прогресі», налагодила зв’язок зі спеціалістами Львівського дослідного інституту, якщо щось не знаю, телефоную, консультуюсь і у них виписую ліки — вони дорогі, але краще пролікувати, аніж втратити корову.  Я й свині навчилася парувати, вдома утримую свиноматки. Вже якось так повелося, що вчора був понеділок, а завтра вже… субота.

— Чоловік, діти не кажуть, аби більше часу були вдома, більше уваги приділяли сім’ї?

— Та слава Богу, що роблю, на ті копійки, що продаси молоко, жити не будеш… А в мене донечка вчилася в Київському медичному коледжі по справі лабораторна діагностика, зараз поступила у медичний університет «Україна», син закінчив десятий клас, гроші потрібні, та й роботу свою люблю.

— Оксано Григорівно, можливо, дасте якісь поради по утриманню і паруванню худоби тим ратнівчанам, які утримують худобу?

— Насамперед раджу: не тримайте кіз, корова, яка дає в день 4-6 літрів молока, це не корова. У нас вдома була корова, яка давала по 30 літрів молока, отаку можна тримати і мати певний прибуток. Шукайте хорошу корову, міняйте породу. Дуже часто парують корови биками, не зрозуміло якої породи. Можуть і м’ясної – порода ж виводиться, де тоді молочна корова візьметься?! Або бик-батько запліднює генетично рідних корову-дочку-маму-сестру – хорошої корови при такому заплідненні, зрозуміло, не буде. Багато людей уже штучно осіменяють з надією на виведення кращої породи.  Я особисто корови парую спермою биків молочної породи – теля народжується велике і можна чекати на хорошу корову, а телички — спермою биків м’ясних порід, телятко народжується менше і розстел проходить легше, раджу так робити і іншим, але господарям потрібно пам’ятати, якою спермою запліднена їхня корова. А ще раджу: не запускайте хвороб, обов’язково добре видоюйте корів, аби не мати проблем через мастити. І треба любити свою тварину. Є випадки, що господарі своїх корів б’ють, і при цьому  хочуть, щоб телятко здорове було. Корови дуже піддаються стресам, тож треба берегти їх від цього. І ще порада: тримайте худобу в чистоті.

Розмовляла з Оксаною Григорівною і відчувала, що вона, як на голках, бо треба було бігти і продовжувати робити вакцинацію телят, яку якраз проводила разом з іншими спеціалістами та доглядачами ВРХ, коли я приїхала (на знімку). І переконуєшся,  перед тобою людина, яка дійсно по справжньому переймається роботою, її результатами, переймається здоров’ям худоби, людина, яка любить свою роботу і віддається їй сповна.

Валентина БОРЗОВЕЦЬ

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>