Ратнівчанин Лук’ян Іванович Вознюк нещодавно відсвяткував 50-літній ювілей від дня народження, а за декілька місяців у  нього ще один ювілей – 30 років, як повернувся додому з Афганістану, куди потрапив із рідних Пісок-Річицьких.

А  у Афгані на чужій війні йому довелося воювати, ризикувати своїм життям, аби з честю виконати свій військовий обов’язок перед своєю державою і своїм народом,  довгих  шістнадцять місяців.  І всі ці місяці – ризик і страх, боротьба і надія, сподівання і  молитва до Бога…

Лук’ян Іванович служив у  Баграмі, у ремонтному батальйоні – ремонтував бойову техніку. Нагороджений медаллю «За бойові заслуги», має чимало й інших, ювілейних нагород. Він активний учасник всіх заходів, які проводить  районна організація Спілки ветеранів Афганістану,  цікавиться  життям побратимів. Живе, працює,  втішається дітьми, яких має четверо, і всі вони пішли дорогою до Бога: одна дочка – регент у храмі Агапіта Печерського, що у Ратному, дві інші – також постійно у церкві,  їхні чоловіки — священики, син Василь – диякон у Володимир-Волинському соборі.  Втішають дідуся і  двоє внуків, які на сьогодні найбільша радість для Лук’яна Івановича та його дружини Надії Василівни.

Мрія воїна-інтернаціоналіста Лук’яна Вознюка, щоб був мир і спокій в Україні, щоб діти та внуки не знали, що таке війна.

Валентина БОРЗОВЕЦЬ