Фармацевт із більш ніж сорокарічним стажем Єлизавета Ярема (Кручок) завдяки хобі відновила життєві сили і отримала, так би мовити,  «перезавантаження» та натхнення на подальшу роботу в обраній сфері фармакології. Як саме це їй вдалося, ділиться із читачами районної газети.

Єлизавета Володимирівна працює в одній із аптек Ратного не так давно, з вересня. Приїхала на Ратнівщину зі столиці, щоб розрадити старість батькам – татові Володимиру Степановичу та мамі – Любові Захарівні, які у свої 80 літ живуть у Комаровому.

Щоб з приходом весни та напередодні жіночого свята жінкам Ратнівщини підняти настрій, зголосилася провести майстер-клас із декупажу (декоративна техніка на тканині, склі, дереві та інших поверхнях, що полягає у вирізуванні візерунків із різних матеріалів та наклеюванні їх на поверхню, що декорується. -Авт.), який відбудеться 6 березня у центральній районній бібліотеці о 15 годині.

— Світ сьогодні настільки насичений інформацією та швидкий, що часто ми просто не в силі усе вчасно сприйняти, — розповідає Єлизавета Володимирівна. — Саме з цих причин я, так би мовити, й занепала духом. Тоді завідувала аптекою, а обсяг роботи у столичній аптеці тільки можете собі уявити який…  Мій пригнічений стан помітили й колеги. Порадили, щоб відволікалася від рутинної роботи у вільний час, знайшла щось для душі. Чим себе зайняти, шукала на сайтах в Інтернеті та натрапила на відкриті курси флористики. І, не зволікаючи, вже наступного дня переймала майстерність оформляти букети із живих квітів, цукерок, а також святкові арки, столи тощо. Навчилася робити панно та обереги із природного матеріалу. Коли проводила час за виготовленням якогось виробу, то відпочивала душею. Знаєте, якщо людина має мету, то вона стає, як птах, — з крилами. її це піднімає духовно. Згодом, поступово, освоїла ще й з онлайн-курсів техніку декупажу, радилася з донькою, бо вона цим також трохи захоплювалася.

— Вироби виготовляли для себе?

— І для себе, і на подарунок друзям, знайомим. Колеги почали замовляти, так що моє хобі стало приносити, хоч і невеликий, але заробіток. Користувалися попитом букетики із цукерок. В основному тепер займаюся декупажем, різні техніки вивчаю. У батьківській хаті у Комаровому облаштувала куточок для творчості, вечори ж то довгі.

— Батьки поділяють Ваше захоплення?

— Спочатку не зовсім розуміли. Якось взялася під час відпустки декорувати старий комод, який стояв у батьківському гаражі. Його хотіли викинути, а він з добротного дерева, року 1956-го. Мама казала, що дурницею займаюся, але як я його переробила, то тепер захоплюються усі, бо ж уже комод не в гаражі стоїть, а в хаті на видному місці.

— Виходить, що Ви, Єлизавето Володимирівно, даєте нове життя старим речам?

— Стільці, столи, шафи, ліжка металеві, чайники,  чемодани та ще багато чого такого, що майже у кожного пилиться на горищі, можна задекорувати, осучаснити. Виходять ексклюзивні та досить гарні речі. Найбільше мені подобається стиль «прованс» — сільський, спокійний, домашній. А також «шеббі шик» – це з добавлянням тріщинок, зістарювання. Ці стилі приємні, заспокоюють, можна сказати, що діють, як антидепресанти.

— Але це, напевно, й фінансово затратне хобі?

— Якщо робити з того, що є під рукою, то не надто затратне. Цікавої форми пляшки з-під вина, шампанського тощо можна переробити у гарну вазу. Йдуть у хід у моїй роботі обрізки дерев’яні та з фанери і навіть шкаралупки від фісташок. Серед виробів — шкатулка для зберігання прикрас у вигляді швейної машинки, цукерниці, ємності для зберігання кави, чаю, круп, спецій та багато чого іншого. Я роблю з дерева та фанери, щоб довше послужили, але можна зробити ту саму шкатулку, знаючи деякі технології, із звичайної коробки для взуття.

Трохи фантазії — і можна оздобити так, що буде схожа на дерев’яну чи металічну. Працюю над тим чи іншим виробом під музику, часом і сама щось наспівую. Відпочиваю тоді душею. Буває, що коли просять продати, то шкода, але думаю, хай порадує ще когось, а собі зроблю. Речі, зроблені руками, ціняться. Вони несуть позитивну енергетику, передають людське тепло. Захоплювалася такими роботами і на виставки ходила, але що сама буду таким займатися ось уже п’ять років, ніколи не думала. Виходить, що на фоні депресії у людей відкриваються різні таланти, які до цього були приховані. Впевнена, що в кожної людини є потенціал, тільки у певний момент потрібні якісь поштовхи, щоб його відкрити. У моєї знайомої відкрився талант до малювання, вже й виставку свою організувала. Вона каже, що не знає, звідки взялося вміння малювати. Так і в мене із моїми виробами…

— Це буде Ваш перший майстер-клас?

— Так, перший. Я до своєї мрії — відкрити невеличку майстерню-крамницю, де можна було б не тільки придбати готовий виріб, а й навчитися певній техніці, роблю маленькі кроки. І, що характерно, вік тут не має значення, я ж починала у п’ятдесят три роки. Тож запрошую усіх, кого зацікавила техніка декупажу, на безкоштовний майстер-клас з декорування свічок. Буду рада навчити чомусь новому.

— Дякую Вам за розмову і бажаю здійснення мрій.

Леся ГРІНЧУК