Краса – на клумбах, в діжках, в чавунцях

краса краса1…Краща квітникарка на село. Так говорять жителі Щитинської Волі про свою односельчанку Ганну Денисюк. Оселя жінки і справді від ранньої весни і до першого снігу потопає у квітах. У Ганни Михайлівни вони ростуть повсюди – навколо хати, під парканом, біля хліва і на грядках.

— Майже чотири десятиліття тому ми з чоловіком та дітьми перебралися у новозбудовану оселю, — розповідає жінка. — І практично відразу я почала обсаджувати її квітами. У ті часи придбати насіння, бульби чи цибулини було важко, до того ж зайвих коштів не було. Але якось викручувалась, бо дуже хотіла, аби квіти на подвір'ї милували око. Так колись було у батьківській хаті. Тому я з змалку кохаюсь у квітах, і найкращі спогади дитинства — саме про них.

Першими на обійсті поблизу новозбудованої хати Ганна Михайлівна висадила жоржини. І вже багато років вони залишаються її улюбленими квітами. От і цьогоріч милували око під хатою жоржини червоного, жовтого, білого, рожевого, синього, бордового кольорів. Шкода лише, що через ранні заморозки квіти втратили свою красу. А ще найбільше припали до душі жінці матіоли та чорнобривці. Перші — за запах, інші — за невибагливість. І щороку у квітковому розмаїтті клумб знаходиться місце й для них.

З ранньої весни під хатою у Ганни Денисюк зацвітають нарциси і примули, потім настає черга царської корони та петуній, у них естафету переймають флокси, троянди, нагідки, лілії… І нині, на порозі зими, попри негоду на клумбах у мешканки Щитинської Волі квітнуть розкішні хризантеми.

— Для мене квіти — це відпочинок, заряд енергії, просто спокій та задоволення, — каже Ганна Михайлівна. — Якою б втомленою не була — бо ж в селі в полі завжди багато роботи -завжди знаходжу для них час. Особливих секретів вирощування квітів я не маю. Розмовляю з ними часто, іноді по-доброму «бурчу». Цьогоріч, щоправда, довелося не лише виполювати бур'яни на клумбах та підживлювати рослини, але й через надмірну спеку постійно поливати їх. Часу і сил це заняття забирало чимало, зате як приємно було бачити, що мої улюбленці відгукуються на турботу і щедро віддячують рясним цвітінням.

Проходячи повз садибу Денисюків, чимало односельців зупиняються на хвильку. Їм впадають в око не лише квіти, але й незвичайні форми клумб. Вони змайстровані із старих предметів побуту, що вийшли з ужитку. Приміром, старі діжки, які лежали без діла у хліві, трохи підлатали, пофарбували у зелено-рожевий колір і посадили туди петунії та айстри. Кімнатні рослини ростуть у старих колодах. Стебла квітів ви-глядають і зі старих плетених кошиків, дірявих каструль, чайників та чавунців. А між ними примостилися… два лелеки та будиночки для птахів. Дві шпаківні дочка пані Ганни, знаючи мамину любов та пристрасть до краси в садку, привезла із Німеччини. Найбільше подобається годувати птахів найменшенькій онуці Вікторії, яка приїжджає в гості з Білорусі. Боцюнів виготовив односелець, а вже розмальовувала їх квітникарка разом із внучатами. У Ганни Михайлівни їх шестеро і залюбки допомагають бабусі до-глядати за рослинами, коли приїжджають у село на канікули чи провідати своїх рідненьких дідуся та бабусю. А сини та доньки на свята дарують їй нові саджанці квітів.

От 4 грудня у Щитинську Волю на гостину до найріднішої матусі і бабусі з Волині та Білорусі злетілися діти та внуки. Ганна Михайлівна святкувала 69-й день народження. Жінка до пенсії пропрацювала у сільській бібліотеці, де «Ратнівщина» завжди була бажаною гостею. За родинним столом поміж інших розмов Ганна Михайлівна з доньками плануватимуть, які нові сорти квітів посіють на подвір'ї навесні. Цьогоріч жінка закупила ще двадцяток різних багаторічних рослин, деяких і назв не запам'ятала. Але точно знає — приживуться і будуть милувати око, бо світ таки врятує краса — так вважає жінка.

— Ми бажаємо нашій найдорожчій коханій матері міцного здоров'я та довгих років життя. Саме завдяки їй у нашому домі — комфорт, панує добробут, гармонія, смачний борщ та запашний хліб з печі. Ми завжди відчуваємо її материнську любов та молитву. Мамо, дякуємо Вам, що Ви є. Це велике щастя відчувати себе дочками та синами і відчувати постійну мамину турботу: чи не голодні та чи тепло вдягнуті. Усі ми Вас любимо, цінуємо, поважаємо. Многая літа! — передають вітання з днем народження через газету сини та дочки, онуки пані Ганни.

Людмила Приймачук

 

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>