Пожежа у новозбудованій хаті сталася серед дня на очах у господарів

та їхніх чотирьох малолітніх діток

Ще й п’яти років немає, як сім’я Ольги та Володимира Штиків, які проживають у Кортелісах, справила новосілля. Перебралась у нову добротну хату й продовжувала наживати  добро, аби умеблювати кімнати, придбати все інше для господарювання. Володимир то на заробітки їздив, то вдома крутився, як міг. До того страшного дня в будинку все було зроблене «під євро», встановлені гарні сучасні меблі. І вже в новій хаті сім’я збагатилась на двоє діток, яких тепер у них четверо: найстаршому дванадцять років, найменшенькій донечці – два.

Того дня, третього вересня, вони всі були на кухні, порали порося – тушили, солили, перекручували м’ясо. Близько п’ятої години не стало світла. А через хвилин 10-12 – пожежа.

— Ми тоді вже майже все м’ясо впорядкували, — пригадує молода жінка. — Я носила банки з м’ясом, тушонкою у кладовку, а хлопці перекручували м’ясо на електром’ясорубці, як не стало світла. Ми й далі порались, думали, що світла немає по всьому селі. Але коли я занесла чергові банки у кладовку, підняла очі й на горищі побачила сяйво. Вогню не було видно, ніякого диму, ні запаху. А в кладовці у нас вхід на горище. Чоловік хутчій  поліз на горище і побачив вогонь. Ми кинулись до води, а в нас тільки міні-башта, а світла ж то немає, немає й колодязя. Вибігли на вулицю й стали кричати, позбігались сусіди й почали воду носити відрами. Та що тими відрами погасиш?! Поки приїхала пожежна, вогонь вирував.

— Дякувати будівельникам, що хату будували, — доповнює батько Ольги Василь Дордюк. — Хата дерев’яна, цеглою обкладена, а вони на горищі дерево замурували, залили цементом кругом,і вогонь не пройшов всередину, йшов верхом. Інакше хата могла згоріти повністю, надворі саме ж спека була, все сухе.  А ще  гіпсокартоном стеля підбита була, а там, де ванна, кухня, коридор – пластиком: дві хвилини й немає – все сплавилось.

Спілкувалася з Олею, її батьками, а у них ще й зараз бринів голос від хвилювання, від пережитого. Кажуть, що не могли заснути декілька ночей і спокійно дивитись на вогонь. Оля відзначає активність людей, які допомагали гасити вогонь, виносити з хати нажите добро, й потім фінансово допомагали на відбудову будинку.

— Дах горів, шифер «стріляв» в усі боки, а люди виносили з хати все, що можна було винести, — розповідає Оля. — За півгодини винесли буквально все. Навіть зняли з підлоги ламінат, зняли люстри, із шаф повиносили одяг. Душову кабіну не змогли винести, то вона зверху поплавилась. А інші люди заливали воду у пожежний автомобіль... Це так важко, коли старався, наживав, а тут в одну мить — і хата горить. Дуже страшно. Менших дітей забрали до сусідів, а старший син залишився, та ще й ноги попік, коли виносив з хати речі.  Ви знаєте, винесли одяг із шаф геть за огорожу, а шифер так далеко «стріляв», що попадав туди і багато речей попсувалось… А як тільки загасили вогонь, люди взялися розчищати згарище. Дах повністю згорів, балки, крокви, стеля над кухнею, коридором, а у кімнатах стеля прогоріла. На горищі було багато речей, все взуття, і все погоріло. Я навіть зараз не можу спокійно дивитися на вогонь, навіть на малесеньку іскру…

Сьогодні хата Штиків вже накрита, правда, ще не повністю доведений дах до ладу, адже господар, як тільки трапилась нагода, поїхав на заробітки. Ольга з дітками проживає у батьків, які поряд. Подвір’я почищене, тільки одна купа обгорілих балок залишилась…

— Дуже допомагали люди, особливо родичі та сусіди. І коли хата горіла, і коли  згарище знімали, зачищали і прибирали. А потім і з грішми. Із Кортеліс здавали гроші, з Млинового, з Височного, із Самарів та Язавнів передавали. Навіть не думали, що настільки активні і милосердні люди. Дирекція ДП «Ратнівське лісомисливське господарство» за 50 відсотків вартості виписала ліс, і міжгосподарський лісгосп допоміг з лісом, бо найперша була проблема, де його взяти, аби збудувати верх будинку і його накрити. Тож я дуже дякую всім, хто допомагав, хто не був байдужим.

Пожежа у будинку Штиків сталася від короткого замикання електропроводки. Всього в районі з початку року зареєстрована 61 пожежа, 21 з яких у житловому секторі, і 13 із них через коротке замикання електропроводки, та 8 пожеж – через цю ж причину у господарських будівлях.

Є такий вислів: сила – в громаді. Ще з давніх-давен прислів’я, що гуртом і батька бити легше. Але гуртом здолати біду, боротись з негараздами і проблемами ще легше. Запам’ятались слова однієї жінки, яка мовила: краще я здам гроші на чиюсь біду, аби біда мене минала. А ще багато хто пам’ятає біблійне, що за вчинене воздасться… І все більше й більше відзначаєш, що серед нас все-таки багато милосердних, не черствих людей, які готові допомогти, поспівчувати, підставити плече. І хай воздасться їм добром. Як і в цьому випадку, Ольга Штик бажає всім ніколи не зазнати біди і страху від пожежі…

Валентина БОРЗОВЕЦЬ