Досить актуальною протягом останніх місяців, а то і років є тема використання авто з іноземною реєстрацією. Вона стала справжнім полем для суперечок між прихильниками та противниками таких автомобілів.

Одним із улюблених аргументів власників єврономерів є посилання на Стамбульську конвенцію (Конвенція про тимчасове ввезення 1990 року). Багато з них вважає, що Конвенція дозволяє українцям використовувати авто з іноземною реєстрацією, ввезені іноземцями.

Проте потрібно провести чіткий аналіз законодавчого поля України для того, щоб встановити той факт, чому норми Стамбульської конвенції не поширюються на українські реалії.

Одна з найпопулярніших схем ввезення авто – «тимчасове ввезення», суть якої полягає в тому, що іноземець ввозить легковий автомобіль на територію України, перетинає кордон і віддає його українцеві. Часто разом з авто передають довіреність, техпаспорт та інші документи, хоча жоден із них не має для українця ніякого значення. При цьому авто може бути як у власності іноземця, так і у власності іноземної компанії. Далі українець, радий та безтурботний, роз’їжджає на «новому» автомобілі до знайомства з інспекторами митниці. Після зустрічі з інспектором наш водій має великі шанси отримати протокол про порушення митних правил за статтею 485 Митного кодексу України. Санкція статті передбачає чималий штраф – 300% платежів, які потрібно сплатити за «розмитнення» такого автомобіля. Тут всі і починають згадувати Стамбульську конвенцію.

Але давайте розберемось у всіх тонкощах застосування Конвенції. Які автомобілі можна ввозити за Конвенцією? Стамбульська конвенція розріз-няє два види транспортних засобів (ТЗ): ТЗ комерційного використання – використовують для міжнародних платних перевезень осіб або для міжнародних комерційних перевезень вантажів. Використовувати такі ТЗ для внутрішніх перевезень заборонено. Деякі власники авто на європейській реєстрації зазначають представникам органів виконавчої влади та правоохоронцям, що легковий автомобіль використовується ними для міжнародного перевезення пасажирів, але така позиція автовласників є абсолютно юридично безграмотною, оскільки для таких перевезень потрібна ліцензія. До автомобілів, які використовують для міжнародного перевезення вантажів, законодавство також висуває ряд вимог (детальніше в Законі України «Про автомо-більний транспорт»). ТЗ приватного використання використовують для особистих потреб. Поїздку на авто у відрядження митниця розглядає як особисте використання.

Тож чи має право громадянин України ввозити авто, зареєстроване в іншій державі? У цьому випадку краще використовувати поняття «резидент»/«нерезидент». Резидент – підприємства, зареєстровані на території України; громадяни, які постійно проживають на території України. Тобто це можуть бути навіть іноземці, які мають посвідку на постійне проживання на території України. Нерезидент – іноземні під-    приємства; громадяни, які пос-тійно проживають за кордоном. Що стосується ТЗ приватного використання, то Конвенція надає пільги у сплаті митних платежів щодо таких ТЗ тільки нерезидентам. Натомість ТЗ комер-ційного використання без сплати митних платежів можуть ввозити як резиденти, так і нерезиденти. Такі ТЗ повинні бути зареєстровані за кордоном і належати нерезиденту. Якщо резидент ввозить такий ТЗ, то він повинен надати підтвердження, що цей ТЗ він буде використовувати для міжнародного перевезення вантажів за вказівками його власника.

Майже у всіх випадках іноземні автомобілі ввозять на територію України з використанням «зеленого коридору». Цим самим водії автоматично декларують, що їхні ТЗ є ТЗ особистого використання. Якщо ТЗ належить до ТЗ комерційного використання, то його не можна ввозити через «зелений коридор» (частина 2 статті 379 Митного кодексу України). Звичайно, завжди можна сказати, що «зелений коридор» водій обрав помилково. Тільки потрібно не забувати, що за це також існує відповідальність. У такому випадку на порушника можуть скласти протокол за статтею 471 Митного кодексу України, а можуть ще і за статтею 472 (санкція передбачає конфіскацію ТЗ та штраф у розмірі його вартості).

Іншим не менш гострим питанням є правомірність передачі права керування іноземним авто громадянину України. Багато хто вважає, що Стамбульська конвенція дозволяє українцям використовувати ТЗ, ввезені іноземцями. Дійсно стаття 7 додатку С до Конвенції дозволяє третім особам використовувати тимчасово ввезені ТЗ. Але для того, щоб розібратися, які ТЗ і кому можна використовувати, доцільно проаналізувати повний текст цієї статті: «a) ТЗ комерційного використання можуть використовуватись третіми особами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення і які здійснюють свою діяльність на користь остан-нього, навіть якщо вони зареєстровані або постійно проживають на території тимчасового ввезення; b) ТЗ приватного використання можуть використовуватись третіми особами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення. Кожна Договірна Сторона може дозволити таке використання особою, яка постійно проживає на її території, зокрема, якщо вона використовує його від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення». Як бачимо, ТЗ комерційного використання можуть використовувати й українці, які працюють на користь власника такого ТЗ (іноземця чи іноземну компанію). Тобто вони повинні перевозити товари на користь такого власника ТЗ. Але це не означає, що такий ТЗ можна безконтрольно передавати. Для цього є установлений порядок. Що стосується ТЗ приватного викорис-тання, то тут Конвенція надає право кожній державі-учасниці Конвенції самій вирішувати, чи надавати своїм громадянам право використовувати такі автомобілі. В Україні це питання вирішено не на користь громадян – тимчасово ввезені ТЗ особистого використання заборонено передавати іншим особам (частина 4 статті 380 Митного кодексу України). Як ми бачимо, Стамбульська конвенція в Україні дозволяє тільки нерезидентам тимчасово ввозити легкові автомобілі без сплати мита. Українець зможе скористатися такими пільгами тільки, якщо буде ввозити ТЗ комерційного використання з належно оформ-леними документами. Тільки врахуйте, що навіть у такому випадку мова йде про ввезення ТЗ не на строк до 1 року, а тільки на час, необхідний для здійснення перевезення вантажів (частина 1 статті 9 додатку С до Конвенції). Тому будьте пильні і не довіряйте пустим обіцянкам.

У разі виникнення правових питань та для того, щоб отримати безкоштовні послуги адвоката з будь-яких питань, вам необхідно звернутись до Рат-нівського бюро правової допомоги, яке є структурною одиницею Міністерства юстиції України (вул. Каштанова, 24, смт Ратне, тел. 2-15-76).

Ратнівське бюро правової допомоги