розповіли вуйти польських гмін на зустрічі в Забродах

Зустріч за «круглим столом» у Забродівській сільській раді 4 серпня була дуже насиченою. Вуйти польських гмін, які прибули в Україну, давали відповіді на запитання, що виникали в їхніх українських колег, охоче розповідали про суспільний лад, економіку, інфраструктуру, побут життя людей у їхніх гмінах.

ОБ’ЄДНАННЯ ГМІН «ДОЛИНА ЗЄЛЯВИ»

Об’єднання 5 гмін під назвою «Долина Зєляви» утворилося ще у 2007 році. Це гміни Яблонь і Подедвуже Парчевського повіту, гміни Вішніце, Россош і Соснувка Бяльського повіту Люблінського воєводства. Загальна чисельність населення цих гмін становить 16 тисяч осіб, тоді як у гмінах вона суттєво відрізняється. Найбільша Вішніце – 5200 осіб, найменша Подедвуже – 1800 осіб. Ці гміни абсолютно незалежні одна від одної, не мають централізованого управління, але співпрацюють у питанні європроектів на засадах рівносильного партнерства і взаємної допомоги.

САМОВРЯДУВАННЯ

І ПОВНОВАЖЕННЯ ВЛАДИ В ГМІНАХ

Казімєж Веремковіч розповів, що самоврядування в Польщі почалося в 1990 році. Його плюсом є те, що люди в гміні через радників (депутатів. – Авт.) можуть вирішувати, на що давати гроші, які є в бюджеті гміни. Мінусом є те, що держава намагається урізати бюджет. Щороку ставить завдання, не виділяючи на це грошей. Тому, створюючи об’-єднання гмін, усі враховували умови державного фінансування.

— Управління гміною здійснюють вуйт і рада гміни. Який між ними взаємозв’язок?

— Це добра співпраця, — відповіла Агнєшка Кунішик, голова ради гміни Яблонь. – А якщо є співпраця між вуйтом і радою гміни, то від цього велика користь для нас всіх. Передусім повинна бути розмова. Коли вуйт і радники зважають на всі «за» і «проти», вибирають найкращу дорогу, то тоді є хороші результати для всіх мешканців гміни.

— За ким останнє слово?

— За радою. Вуйт виконує вказівки ради, його вибирають громадяни, а рада має останній голос. Свої ідеї і задуми вуйт представляє на раді, а рада голосує. Якщо йдеться про вибори вуйта, то кандидат повинен отримати 50 відсотків голосів. Вибори проводяться 1 раз на 4 роки.

— Ви маєте службові автомобілі?

— Ні, але нам відшкодовують витрати на пальне (200 злотих у місяць) на приватні автомобілі.

— Який взаємозв’язок між владою гміни, повіту, воєводства і держави?

— Немає жодного зв’язку. Хіба невеликий. З повітом інколи співпрацюємо в будівництві доріг, бо в Бяльському повіті є така засада, що, якщо на території гміни є повітова дорога і гміна хоче її відремонтувати чи облаштувати, то повіт дає частину грошей, і гміна повинна дати частину. Але це не засада залежності, а засада співпраці. Так само і з державною владою підтримуємо зв’язок тільки на засадах співпраці, — пояснив Казімєж Веремковіч.

— Яку заробітну плату отримує польський очільник гміни?

— Рішення про розмір заро-бітної плати вуйта приймає рада. Є така засада: чим більша гміна, тим вища винагорода за працю, але рада зважає на те, наскільки вуйт активний, чи за-слуговує він отримувати більше за свою працю.

— Скільки радників представлено в раді гміни?

— 15 радників у кожній гміні, якщо кількість населення не перевищує 20 тисяч. У середньому, за рік відбувається 10-11 засідань ради гміни, як правило, один раз на місяць. У період відпусток і канікул – рідше, у грудні – більше.

— Скільки працівників в апараті гміни?

— У мене 25, — відповів Пьотр Драган, вуйт найбільшої гміни Вішніце. Але в нас багато людей, задіяних у проектах. Коли ми робимо проект, то розписуємо, скільки менеджерів потрібно для його реалізації. У Россоші, наприклад, у гміні працює 12 людей.

СПРАВИ БЮДЖЕТНІ

І ПОДАТКОВІ

— Розкажіть, будь ласка, про головні функції адміні-страції гміни.

— Ми збираємо податки з мешканців. Це земельний податок, із транспорту, з нерухомості. Збираємо, розподіляємо його. Половина бюджету гміни – це освітні витрати, тобто фінансування загальноосвітніх шкіл, дитячих садків і гімназій.

— Який податок найголов-ніший і найбільший?

— З нерухомості, з господарської діяльності. Підприємці платять найбільше. Податок з доходів громадян потрапляє до бюджету країни. Держава роз-діляє його – частину дає повітові, а частина (37 %) потрапляє до гміни. У тих гмінах, де люди займаються фермерством, переважає земельний податок. Фермери вирощують овочі та утримують сади. Власник такого господарства сплачує в середньому 100 злотих з гектара в рік, але це залежить від класу землі.

— Куди іде акциз з продажу пального на автозаправних станціях?

— Ці гроші надходять у державний бюджет.

— Яким чином гміна отримує державну субвенцію?

— Залежно від кількості жителів. Чим більше мешканців, тим більша субвенція. Чим менші податкові доходи має гміна, тим більшу отримує субвенцію. Тому в розрахунку субвенції відіграють найважливішу роль кількість населення і податковий дохід.

— Чи впливають повіт і воєводство на формування бюджету гміни?

— Абсолютно ні. Тут прямі відносини держави з гміною.

— Підприємці користуються державною підтримкою?

— Гміна може встановити або вищі, або нижчі податки з нерухомості. Рада гміни має можливість встановлювати ставку податку з нерухомості в окреслених випадках. Держава ви-значає максимальну межу податку, а тоді гміна може встановити максимальну або меншу ставку. Рада гміни може звільнити підприємця від сплати податку, якщо, наприклад, він забезпечить певну кількість робочих місць.

— Яка мінімальна заробітна плата в Польщі?

— Приблизно 1900 злотих (12236 грн. — Авт.), але з неї ще вираховують податки, тому «чистими» виходить близько 1350 злотих (8694 грн. — Авт.).

— Який відсоток безробітних у країні?

— У нас немає безробітних. Не працюють тільки ті, хто не хоче працювати. Таких, можливо, 5 відсотків.

— Як держава контролює сплату податків?

— У нас є така організація – регіональна рахункова палата, яка контролює самоврядування. Якщо хтось не платить, наприклад, два рази або півроку не сплатив, то ми повинні звернутися до судового розпорядника. Мусимо контролювати цей процес, бо нас теж перевіряють. Це державна організація, яка слідкує за вуйтом, аби він стягував податки. Не сплатити податок у нас дуже важко. Можливо тільки отримати звільнення від сплати, якщо якась біда в господарстві, пожежа або за-хворів хтось серйозно, а інакше – ні. Стягуємо 99 відсотків. Усе це контролюється владою гміни. Ні кредиту громадянин не візьме, нічого не зробить, якщо не заплатить податків.

— Наскільки розвинена в Польщі корупція?

— Десь, напевно, все-таки вона є, але невелика. Мусить покоління змінитися, щоб її викорінити. Коли я починав працювати на посаді вуйта, то приходили до мене люди і пропонували віддячити, але я казав, що цього не потрібно, бо я отримую зарплату за те, чим займаюся, — навів приклад Пьотр Драган і продовжив:

— Ми мали неприємний випадок на кордоні. Стояли у черзі і попросили людей, які були перед нами, щоб вони нас пропустили. Вони поступилися місцем, але хтось із них сказав: «20 злотих». Яких 20 злотих?! За що 20 злотих?!

МАЛОКОМПЛЕКТНИМИ ШКОЛАМИ ЗАЙМАЮТЬСЯ БАТЬКИ

Даріуш Лобейко розповів, що в найменшій середній школі гміни Яблонь навчається 37 учнів – це діти від трьох до 13 років, а Пьотр Драган повідомив, що на території гміни Вішніце є школа, в якій лише 25 учнів:

— Але в нас не вистачає коштів на фінансування таких шкіл. Тому ми передаємо їх товариству  – неурядовій організації, до якої входять батьки. Ця організація має право не платити таку зарплату вчителям, яку платимо ми. За польськими законами вчитель повинен працювати 18 годин, а в неурядових організаціях  вчителі працюють 25 годин, тобто більше. І, дякуючи цьому, малі школи можуть існувати. Коли батьки бачили, що гміна утримує школу, то приходили і казали: «Нам треба це, це, це…» І кричали. А коли ми передали школи їм, то вони самі оцінюють ситуацію і вже не кричать, а тільки приходять, розмовляють і просять про допомогу, а ми відповідаємо, що в міру можливостей допоможемо, — констатував Пьотр Драган.

— Загальноосвітні школи утримує гміна?

— Так. Ми у вересні рахуємо всіх учнів з усіх шкіл, подаємо цю інформацію, і тоді з держави приходить потрібна сума з розрахунку на одного учня. А далі ділимо кошти на школи, передаємо на шкільні організації та додаємо стільки коштів, скільки потрібно для повноцінного функціонування шкіл. У тих школах, де багато учнів, немає проблем із фінансуванням. Субвенція становить 8 тисяч злотих на учня в рік, а для утримання треба 10 тисяч. Якщо в одному класі 18 учнів і в другому класі 18 учнів, то постає питання, чи об’єднати ці два класи в один. Батьки хочуть, щоб було два окремих класи, а нам бракує грошей, щоб поділити їх. Тому працюємо тільки на умовах співфінансування.

МЕДИЦИНА, ПОЛІЦІЯ, ПОЖЕЖНА СЛУЖБА

— Розкажіть про медицину у гмінах.

— Усі медичні заклади фінансує держава. У кожній гміні є амбулаторія. Там обов’язково працюють сімейний лікар і пе-діатр.

— Скільки коштує обстеження хворого?

— Якщо він застрахований, то безкоштовно. День перебування в амбулаторії коштує 25 злотих плюс обстеження, тобто, коли хворий приходить, лікар обстежує і рекомендує зробити ще якісь аналізи. А ліжко-місце коштує не більше 100 злотих за день. Якщо ж хворий застрахований, то він взагалі не платить, ці витрати бере на себе держава. Але якщо йде на приватний візит до лікаря, то тоді платить. Приватний візит коштує 100-200 злотих. Вартість залежить  від того, наскільки хороший спе-ціаліст.

— Як функціонує поліція?

— Поліція підпорядковується державі, але ми теж дофінансовуємо її. Якщо, до прикладу, їм потрібний новий автомобіль, то вони приходять і просять, а ми виділяємо частину коштів на цю потребу.

— Розкажіть, будь ласка, про роботу пожежників.

— Пожежники – це наше. Один із наших проектів стосувався саме модернізації пожежних. Ми закупили сучасні пожежні автомобілі для кожної гміни. У відмінному стані, добре обладнані, такі, що точно здатні врятувати життя в усіх випадках. Кожна гміна має 2-3 автомобілі. Коли наші пожежники виїжджають на виклик, то ми не боїмося, що не врятують когось. Вони – добровольці.

— Яку зарплату вони отримують за свою працю?

— Символічну. За одну годину виїзду вони мають 10 злотих. А коли не виїжджають, то цей час не оплачується. Коли надходить сигнал, виїжджають і працюють до усунення пожежі. За це мають 10 злотих. Тому ми й називаємо їх добровольцями. Але, окрім цієї пожежної, є ще державна пожежна служба. Це професійна повітова пожежна, на якій працює кільканадцять пожежників на постійній основі, і вони по виникненню пожежі приїжджають моментально.

СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

— Якими соціальними послугами забезпечені жителі ваших гмін?

— Якщо йдеться про людей, які мають серйозні проблеми або не мають роботи, чи якась хвороба в родині, то цим займається Центр соціальної допомоги. І він є в кожній гміні. Він функціонує з метою надання допомоги людям – чи то речової, чи то фінансової. Ми також робили проекти, орієнтовані на соціальну сферу і допомогу людям. Це не зовсім завдання гмін, але ми це робили. У нас є центри культури в кожній гміні, — пояснив Казімєж Веремковіч.

— Також піклуємося про осіб, які мають обмежений доступ до певних послуг і користуються соціальною опікою. Реалізували такий проект у 10 гмінах. Для приватних осіб у їхні будинки закупили стовідсотково за кошти Європейського Союзу комп’ютери із доступом до Інтернету, і ці особи мали їх безоплатно, але повинні були підпадати під певні критерії – чи то інвалідність, чи то умови навчання дітей у школах (було кільканадцять таких критеріїв), — додав Даріуш Лобейко.

Детальніше про соціальне забезпечення розповів Пьотр Драган:

— Моя гміна (Вішніце) більша, і в мене є дві такі установи – Центр терапії заняттями і Центр взаємодопомоги, куди особи, які мають інвалідність, звертаються не тільки з нашої гміни, а й з інших трьох гмін нашого повіту, і там вчаться жити, бо дуже час-то ці особи були ніби вирвані з дому, вони 15 років були зачинені в одній кімнаті чи щось по-дібне, а також там працюють з інвалідами.

ПОБУТОВІ ПРОБЛЕМИ ТА РОБОТА НА ПЕРСПЕКТИВУ

— Куди ви викидаєте сміття?

— Хіба це проблема? Ми маємо в Польщі закон, відповідно до якого кожен мешканець платить за відходи і неважливо, чи він виробляє те сміття, чи ні. Кожен місяць платять усі – і маленькі, і дорослі. Ми не турбуємося за те, куди його дівають. Якщо ж сміття вивезти в інше місце, то за це накладають штраф у розмірі 5 тисяч злотих. У таких ситуаціях вуйт зобов’язаний поговорити із зловмисником. За допомогою камер ми дивимося, хто вивозить сміття. Говоримо з ними і слідкуємо протягом півроку. Як правило, більше закон не порушують. Коли хтось вивозив, ми примушували забрати сміття назад. Якщо забирав – не було проблем, а як ні, йшли в поліцію, поліція приїжджала до них і з ними розбиралася. Тепер у нас ніхто не вивозить сміття, куди йому заманеться. 7 злотих потрібно платити з однієї людини за вивезення сміття щомісяця. Кожна гміна самостійно встановлює розмір сплати за відвезення відходів.

— Всі населені пункти гмін газифіковані?

— Ні. Взагалі не газифіковані. Більшість людей користується деревним вугіллям. Для приготування їжі користуємося скрапленим газом. Електрику теж використовуємо, але вона дуже дорога.

— Розкажіть, будь ласка, про місцеву пресу.

— Преса в нас повітова, але це швидше інформаційні бюлетні, які видає раз на місяць повіт. Є також газети, які розповсюджуються на кілька повітів, але вони приватні. Вони утримуються лише з реклами і з передплати. Держава їх не фінансує. Газета коштує 2-2,5 злотого (тижневик). Наприклад, є газета «Слово Подляшя» на кілька повітів, то її наклад до 20 тисяч і його розкуповують.

— Які галузі цікавлять вас для подальшої співпраці?

— Будівництво доріг, енерго-збереження та утеплення приміщень у соціальній сфері. Якщо у транскордонному форматі знайдемо спільну тему і порозуміння, то знайдемо і спільну площину для подальших проектів. У ЄС є певні пріоритети, і саме з того переліку пріоритетів потрібно вибирати, щоб знати напевно, на що можна отримати гроші, а на що – ні.

Марія ЛЯХ