СТОВ «РАТНІВСЬКИЙ АГРАРІЙ» — ЦЕ НЕ ТІЛЬКИ ФЕРМИ І ПОЛЯ, ЦЕ ЛЮДИ, ЯКІ ПЛІДНО ПРАЦЮЮТЬ

агг агг1 агг2Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Ратнівський аграрій» — це потужний сільгоспвиробник у галузях тваринництва і рослинництва, який позиціонує себе, як один із найбільш високорозвинених не лише в області, а й в Україні.

Попри виклики й перешкоди, з якими стикалося підприємство протягом чотирьох років свого існування, воно залишається зразковим сільгоспвиробником, застосовує передові інноваційні технології, максимально механізує виробничі процеси, функціонує за новітніми стандартами розвитку. Діяльність СТОВ «Ратнівський аграрій» складається із двох споріднених галузей господарювання – тваринництва (на фермах утримують 1707 голів племінної великої рогатої худоби п’яти м’ясних порід: лімузин, шароле, абердин-ангус, поліська та волинська) і рослинництва – вирощування тритикале, пшениці, льону, олійної редьки, ріпаку, вівса, ячменю, кукурудзи, сої, одно- та багаторічних трав.

За чотири роки діяльності  товариство  ввело у сільгоспвиробництво 8 тис. га землі, з них 7,5 тис. га використовується під ріллею. Валовий збір зерна у 2015 році склав 27057 тонн. Під урожай 2016 року заклали 4124 га озимих культур.

«Ратнівський аграрій» — це підприємство, яке є потужним платником податків і, розгорнувши свою діяльність у Ратнівському, Старовижівському, Ковельському та Турійському ра-йонах, забезпечує роботою 196 працівників. Їх середня заро-бітна плата становить 4273 грн. За період роботи СТОВ «Ратнів-ський аграрій» було нараховано 23 млн. 523 тис. 803 грн. заробітної плати, сплачено населенню за оренду землі 9 млн. 997 тис. 67 грн., сільським радам за оренду невитребуваних паїв – 1 млн.  523 тис. 580 грн. За період діяльності підприємство сплатило податків та зборів на суму 13 млн. 384 тис. 108 грн., крім ПДВ. У тому числі ПДФО з заробітної плати – 3 млн. 284 тис. 528 грн., ПДФО з орендної плати – 1 млн. 371 тис. 428 грн., фіксований сільськогосподарський податок (єдиний IV групи) – 216 тис. 957 грн., єдиний соціальний внесок – 8 млн.511 тис.195 грн.

Товариство – це суб’єкт господарювання, що народився завдяки поєднанню іноземних інвестицій Андрія Паннікова та невичерпного інтелекту і кропіткої праці директора Валентина Чернецького, заступників і надійного, працелюбного колективу. Його функціонування ще раз доводить, що при правильному використанні природних, людських і фінансових ресурсів бідна волинська земля може давати хороші показники. Однак підприємство – це величезний живий організм, ядро якого – люди, що його творять. І колектив «Ратнівського аграрія» — це професіонали своєї справи, ентузіасти і натхненники, що люблять землю, худобу, техніку і хліб, вирощений власними руками. Тож наша розмова з тими, хто стояв біля витоків підприємства.

Олександр Чернецький – заступник директора з питань функціонування господарського комплексу. На його плечах відповідальність за матеріально-технічний стан усіх механізмів і техніки, господарських і виробничих будівель, систем і приладів, задіяних у тваринництві й рослинництві. Невипадково він займається у сфері сільського господарства, адже дитинство пройшло на фермі, де працював тато-зоотехнік. Тож він розповідає, що головне для працівників товариства – дисципліна, порядність, відповідальність і професіоналізм. «Ми не вимагаємо багато: просто бути тверезим, належним чином виконувати свої обов’язки, бо якщо потрібен наглядач, то ми знайдемо іншу людину, яка без наглядача виконає ту ж саму роботу». Але головний принцип, якого дотримуються на підприємстві: прийшов – працюй. Саме тут багато людей зрозуміло, що таке колектив, що значить взаємна залежність між керівництвом і працівниками, що тільки за умов тісної співпраці та комплексного підходу можливий успіх.

Василь Левчук, завідуючий фермою, за життя «скуштував різного хліба». Працював в СГПП «Прогрес» водієм і завідуючим фермою, їздив на заробітки за кордон, однак себе так і не реалізував. Він пригадує, що одразу після створення підприємства приніс резюме, був згідний на будь-яку роботу, аби можна було працювати. Почав свою кар’єру в товаристві з водія бензовоза, згодом закріпили на будівництві тваринницького комплексу і зрештою призначили завідуючим фермою. І хоч на роботу доводиться добиратися з Видраниці, він задоволений своєю працею, адже має ста-більний заробіток і трудиться в хорошому колективі.

— Найголовніше, – говорить Василь Левчук, – це кормова база. Коли грамотний працівник приходить працювати на ферму, він, у першу чергу, аналізує кормову базу, а вже тоді дивиться на худобу. Не буде кормів – не буде підприємства. На сьогодні маємо 10 тисяч 380 тонн заготовленого сінажу (це фактично дворічний запас), 3 тисячі 354 тонни соломи, 735 тонн сіна. У достатній кількості забезпечені дробленим зерном – сумішшю тритикале, пшениці, кукурудзи, вівса, інших, які лишаються після очистки злакових. У тваринництві неможливо отримати результат за один рік. Він накопичується з роками. Сьогодні ми маємо окультурені пасовища, на яких раніше росли чагарники і кущі, випасаємо худобу на посіяних травах.

У підпорядкуванні Василя Мартиновича незначна кількість працівників – 4 спеціалісти, 6 доглядачів ВРХ, 6 механізаторів, 1 пастух, 2 охоронці та 2 – обслуговуючого персоналу. Проте він з ентузіазмом у голосі розповідає, що колектив дуже хороший. На запитання, як підібрали таких виключних людей, відповідає: — Тут немає випадкових людей. Усі, хто працює, фанати своєї справи, ентузіасти, які понад усе люблять роботу, якою займаються.

Анатолій Петрик, доглядач ВРХ, на підприємстві лише рік, але зарекомендував себе, як старанний і сумлінний працівник, хоча сам по собі він – тиха людина. Його шляху до «Ратнів-ського аграрія» передувала робота в «Укртелекомі», закордонні заробітки, але з моменту, коли опинився на фермі, відчув упевненість у власних силах і можливість реалізуватися. Попри, здавалося б, прості речі – роздати корм, слідкувати за водою, доглядати за коровами, є свої складнощі у цій роботі. Складними він називає періоди вакцинації, парування, пологів. Однак на фермі створені максимально зручні умови роботи: механізоване підвезення кормів, водопостачання, фіксаційні станки, що спрощують роботу доглядачам і спеціалістам та запобігають їх травмуванню.

Виробничі потужності товариства в галузі рослинництва зосереджені в Секуні Старовижівського району. Тут, на зерноскладах, токовому господарстві, в інженерній службі, зерноочисному та зерносушильному обладнанні працюють десятки людей, ціль яких – вирощування, збирання та реалізація зернових культур.

Юрій Мазурик – заступник директора по рослинництву, який у минулому був агрономом, агрохіміком, начальником агрохімічної лабораторії, працював у колгоспі головним агрономом.

На цій посаді він вже три роки. З ним і розмовляємо.

— Наша діяльність направлена на вирощування сільськогосподарських культур з метою реалізації та отримання прибутків. Ми працюємо для того, щоб при мінімальних затратах отримати максимум врожайності.

Тут створені всі умови для того, щоб реалізувати себе як спеціаліста. На наших землях, які є найгіршими в області, ми маємо хороший урожай. Це завдяки тому, що керівництво дає можливість вносити те, чого потребує земля. Колективом я задоволений. Люди знають, навіщо працюють, за що працюють, і що від результатів кожного із них залежить результат підприємства загалом, а це головне.

— У нас дотримується сіво-зміна, вносимо те, чого потребує культура. Техніка, про яку ми колись навіть мріяти не могли. Тільки комплексна робота може бути результативною – техніка, мінеральні добрива, засоби захисту. Як і в кожній роботі, є помилки. Але ми аналізуємо і ви-правляємо, бо при таких об’ємах роботи помилка дуже вартісна для підприємства, — констатує Юрій Федорович.

Віталій Олексюк з 2011 року працює агрономом у «Рат-нівському аграрії», раніше був головним агрономом в СВК «Україна» (до 2007 року), потім на державному виробництві, і вже зовсім втратив надію знайти пристойну роботу за фахом. Але зараз чоловік каже, колектив, у якому працює, хороший, люди свою роботу знають. А потенціал в «Ратнівському аграрії» – прекрасний. Є бажання – працюй.

Іван Костючик – старший оператор сушильного комплексу, що в Секуні. Він починав свій трудовий шлях в СВК ім. Шевченка, водієм, потім виїжджав на сезонні роботи, і зрештою пішов сюди. Вчився працювати на новому обладнанні, але результатом задоволений. Працюючи в селі, має гідну зарплату, хороші умови праці, розуміючий колектив.

Олег Селівончик теж до «Ратнівського аграрія» працював в СВК ім. Шевченка, був слюсарем, помічником комбайнера, завмайстернею, потім підприємцем, а з 2012 року працює в товаристві. — Подобається працювати, зарплату платять, дають зернові, є впевненість у роботодавцеві, — розповідає чоловік.

— За добу ми пересушуємо і ховаємо в склад 500 тонн зерна з двох об’єктів. На сьогодні у зерносховищах маємо кукурудзи – 8 тисяч тонн, вівса – близько тисячі тонн, пшениці – 800 тонн, тритикале – 500 тонн, сої – 500 тонн, 230 тонн льону. Кожного року насіннєвий фонд поновлюється за рахунок придбання високоякісного насіннєвого матеріалу – зерна репродукцій «Супереліта», «Еліта» та першої репродукції. Посіявши низькою репродукцією, уже закладаються втрати 20-30 відсотків урожаю. На нашому обладнанні ми маємо змогу довести зернопродукцію до експортної якості.

Хоча обсяг роботи для пра-цівників комплексу немалий, проте вони такими умовами задоволені, бо працюють на результат і мають від того заохочення.

Та незважаючи на всі успіхи і досягнення СТОВ, існує чимало проблем, над вирішенням яких працює весь колектив.

— Сьогодні держава абсолютно не сприяє розвитку господарств такого типу, — говорить Олександр Чернецький. Відсутні відшкодування за приведення державних земель сільгосппризначення до належного стану (розкорчування, уведення в сівозміну перелогів, які 15-20 років не оброблялися). Дуже шкода, що ці землі вводили у сільгоспвиробництво наші діди шляхом осушування, розкорчування і розліснення, а сьогодні без державної програми значна кількість таких земель може безповоротно бути втрачена для сільгоспвиробництва. Зупинено програму дотації м’ясного тваринництва на утриману голову. У той час, як у Європі всі державні програми спрямовані на розвиток і розширення галузі, в Україні на сьогодні через нерозуміння специфіки виробництва розвиток галузі м’ясного тваринництва блокується. Через складну економічну ситуацію в державі, нестабільність цін та відсутність цивілізованих ринкових відносин підприємство змушене нести додаткові втрати. Однак керівництво має чіткі цілі і наміри, успішно втілює їх у життя, тож попри все наші ферми дають хороший приплід, а комори – повні збіжжя, яке рано чи пізно, стане кормом, насінням чи хлібом. І це вселяє надію, що все буде добре.

Марія ЛЯХ

Один відгук на «СТОВ «РАТНІВСЬКИЙ АГРАРІЙ» — ЦЕ НЕ ТІЛЬКИ ФЕРМИ І ПОЛЯ, ЦЕ ЛЮДИ, ЯКІ ПЛІДНО ПРАЦЮЮТЬ»

  1. Юрій коментує:

    Приємно, коли в Україні є такі господарства!

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>