і підбили підсумки реалізації проекту з будівництва доріг

4 серпня у Забродах відбулася непересічна подія – на українській землі зустрілися партнери із транскордонного співробітництва – польські вуйти гмін із Люблінського воєводства: Даріуш Лобейко (гміна Яблонь), Пьотр Драґан (гміна Вішніца), Казімєж Веремковіч (гміна Россош), Кшиштоф Хільчук (гміна Подедвуже), головний менеджер проекту Агнєшка Бродацька та голова ради гміни Яблонь Агнєшка Кунішик. Делегація поляків прибула в Заброди з метою побачити результати реалізації проекту «Покращення доступу до туристичного регіону «Долина Зєляви» та громад партнерів на кордоні Польщі, Білорусі та України», в рамках якого на території Забродівської сільської ради проклали асфальтовані комунальні дороги протяжністю 7 км 100 м, облаштували дитячий садок і школу. Загальна вартість проекту становила 2636671,12 євро, з них співфінансування Європейського Союзу (89,21 %) – 2352078,51 євро. Забродівська сільська рада отримала коштів на суму 480600,25 євро, а 10 відсотків вклала з бюджету сільської ради.

На зустрічі також були присутні голова райдержадміністрації Андрій Харлампович, депутат обласної ради, директор СТОВ «Ратнівський аграрій» Валентин Чернецький, менеджер проекту з української сторони Наталія Зінчук, сільські голови з Гути, Заліс, Датиня, Річиці, Щедрогора – Микола Свіржевський, Віктор Корецький, Іван Кобук, Василь Мажула та Раїса Панасюк.

Співпраця голови Забродів-ської сільради Миколи Калачука з польськими вуйтами почалася ще у далекому 2008 році, коли з’явилася ініціатива писати проекти спільно та отримувати для їх реалізації співфінансування Європейського Союзу. Микола Михайлович пригадує, що перший проект, в якому співпрацювали з Даріушом Лобейком (Яблонь) та Чернавчицькою сільською радою з Білорусі, не був підтриманий. Але це стало поштовхом до подальшої кропіткої праці. Тому зустріч у Забродах була знаковою. Тут не просто інспектували стан прокладених доріг, а підбили підсумки багаторічної спільної праці.

Аби гості оцінили всі мас-штаби виконаної роботи, їм організували поїздку Лучичами, Забродами та Якушами, під час якої Микола Калачук розповів колегам та іноземним партнерам, що вдалося реалізувати та за які кошти. Зроблене справило позитивне враження на поляків. Екскурс селами завершився у НВК «загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня – дитячий садок» с. Заброди. Партнери пригадали, як у процесі розробки проекту виникла проблема з прокладенням дороги саме до навчального закладу, бо технічний секретаріат трактував цей відрізок дороги як шкільний майданчик, а не дорогу. Проте задум вдалося реалізувати, так як школу представили туристичним об’єктом, на базі якого створили музейну кімнату з експонатами польської доби. У майбутньому тут планують розмістити матеріали про партнерство сільської ради з польськими колегами. Члени делегації відвідали музейну кімнату. Директор НВК Роман Тарасюк розповів про сторінки спільної історії сусідніх народів.

Враженнями від побаченого та досвідом поляки ділилися з українцями за «круглим» столом у Забродівській сільській раді. Після представлення усіх учасників зустрічі Микола Калачук передав слово голові райдержадміністрації Андрію Харламповичу. Він радо вітав польських колег на Ратнівщині, дякував їм за те, що в наших людях вони побачили надійних партнерів, що ЄС звертає увагу на Україну. Висловив сподівання, що наша держава піде шляхом Польщі до великої європейської сім’ї. Бажав подальшої плідної співпраці й з іншими ініціативними сільськими радами Ратнівщини.

Своїми думками ділилися польські гості. Казімєж Веремковіч зізнався, що в Україні він побував уперше, і це завдяки проекту.

— Але я тут і дуже з цього тішуся. Мені відомо, що вам пропонують адміністративну  реформу. Гадаю, що наш приклад є доволі хорошим. У нас не було такої вимоги. Ми об’-єдналися з ініціативи Пьотра Драґана, лідера «Долини Зєляви» (три гміни Бяльського повіту та дві Парчевського). Писали спільні проекти. Серед інших і цей. Об’єднання кількох сіл дозволить краще реалізувати певні цілі. Створюючи об’-єднання гмін, ми враховували, які умови фінансування надає нам держава. Якщо не буде грошей, то навіть об’-єднання 100 гмін нічого не дасть. Але разом можна зробити більше, ніж може одна гміна.

Даріуш Лобейко більше розповів про історію співпраці з українською стороною:

— У 2008 році ми підписали в Ратному угоду про співпрацю разом з головою ради гміни Агнєшкою Кунішик. Я в Україні втретє. Був у 2008 році, і з тих пір побачив дуже позитивні зміни. Я під враженням. Дякую панові Миколі і прошу, щоб не ображався за те, що той перший проект нам не вдався. Ми хотіли працювати далі і, як виявилося, успішно. У житті є така проста істина – більший може більше, а якщо того великого створити на засадах доброї волі і співпраці, то потім буде легше. Інколи не всі пропозиції, спущені «згори», можуть бути сприйняті «внизу», і краще, коли ініціатива походить «знизу». Думаю, що варто скористатися тими напрацюваннями, які з’явилися в результаті співпраці з нами. Нас 5 гмін (зараз шоста долучилася). Ми разом вже близько 10 років, і ніколи не конкурували між собою. Це допомога на засадах уточнення і підтримки так, щоб всі місцеві гміни і їхні мешканці, яких ми представляємо, мали користь від тієї співпраці. Тут доречна така проста життєва засада – навіть малою ложечкою інколи можна наїстися.

Пан Даріуш на згадку про співпрацю вручив Миколі Калачуку символічний подарунок – різьблену на дереві картину ручної роботи із зображенням яблуні з плодами, прокоментувавши, що яблука – це результати їхньої співпраці. І якщо працюватимуть разом і надалі, то тих фруктів буде більше – навіть не для них, а для людей, яких вони представляють.

Пьотр Драґан розповів про те, чого не міг сказати в ході реалізації проекту:

— Ми домовилися про співпрацю з українським селом. Але бачили, що в Україні ситуація нестабільна – війна. І дуже боялися, що не реалізуємо цей проект спільно. Якщо проект тристоронній, то він має більше шансів. Якщо б у будь-якій державі його не реалізували, довелося б повернути частину грошей. Натомість проект пройшов без проблем. Не було жодних питань до української частини. Трішки гірше було в Білорусі, але це вже інша історія. В обличчі Забродів ми отримали хорошого партнера. До початку реалізації першого спільного проекту мусили зустрітися 18 разів, щоби обговорити його особливості.

Із жарту розпочав свій виступ Кшиштоф Хільчук:

— Я є представником найменшої гміни, але найбільшою людиною тут (він найбільший ростом і найважчий. — Авт.). У гміні Подедвуже мешкає лише 1800 жителів. З того моменту, як став вуйтом, зрозумів, що треба вибирати якийсь напрямок, аби вона розвивалася, аби люди, якими я опікуюся, отримували допомогу для свого розвитку. Побачив, що це дає партнерство. Після реалізації проектів ми стали першими в державі по отриманню коштів ЄС на одного мешканця. Це дає спільна співпраця, хоча ніхто не вимагав собі більше грошей, але всі з цього користувалися. Президент Коморовський відзначив наше партнерство, як дуже ефективне. Більше 20 проектів ми виграли. Це не були малі проекти, а навпаки, по більших квотах. Вони дають можливості для спільної праці. Якщо ви хочете розвиватися, то потрібно говорити, домовлятися, хай навіть 18 разів, але варто це все робити, і тоді будете мати користь.

Польські гості виявилися дуже щирими та відкритими до діалогу. Вони охоче давали відповіді на всі запитання українських колег. (Детальніше про це в наступному випуску газети).

На завершення жвавої бе-сіди слова вдячності членам польської делегації говорив Валентин Чернецький.

На прощання поляки гостинно запрошували українців до себе, щоб побачили на власні очі те, про що говорили під час зустрічі. Наголошували, щоб шукали шляхи співпраці і спільно досягали тих цілей, які були б вигідними для кожного жителя українського села, а до співробітництва вони завжди готові. А Микола Калачук у вересні поїде до Польщі для напрацювання нових ідей щодо подальших спільних польсько-українсько-білоруських проектів.

Марія ЛЯХ