Щорічно, у другу неділю серпня, інженерно-технічні працівники, службовці, робітники масових професій будівельної галузі, котрі пов'язали своє життя з цією благородною професією, відзначають своє професійне свято — День будівельника.

Так сталося, що більше 55 років і понині моє життя пов'язане з будівництвом.

А все почалося з грудня 1962 року, коли проходив військову службу в Латвії. Після 3-місячного навчання в м. Ризі, куди був направлений, повернувся назад у військовий підрозділ, де і закінчив 3-річну службу. Слід відмітити, що в цьому підрозділі служили представники 22 національностей і ніяких непорозумінь не виникало. На другому році служби прийшли служити хлопці із Закарпаття: словаки, чехи, угорці, німці. Будівництво військових об'єктів велося на високому інженерно-технічному рівні в недоступних для сторонніх осіб лісах. Робота у прискореному режимі проходила і вдень, і вночі. Це був час військового протистояння Радянського Союзу і США. Наша військова частина будувала підземні стаціонарні шахти для установки балістичних ракет з ядерним зарядом, пункти управління, склади. У іншій зоні будували житло для офіцерів і солдат-ракетників.

Після закінчення служби був направлений Ратнівським райкомом компартії у Ратнівську міжколгоспну будівельну орга-нізацію, був кандидатом у члени КПРС. З 1966 по 2008 рік працював у цій організації. У  60-і роки, а також у 70-і будівництво велось переважно ручним способом, не вистачало механізмів. З кожним роком зростали обсяги робіт і технічні засоби. 80 відсотків будівельних матеріалів вироблялось власними силами. Розширювалась база виробництва. Працювали столярний цех, пилорама, дизельна електростанція. Для задоволення потреб будівництва працювали Річицька пилорама, Велимченський, Ратнівський і Рокитнянський цегельні заводи. Цегельний завод у Велимчі очолював фахівець своєї справи, добра і чуйна людина Видрич Дмитро Іванович. Була велика потреба і попит для будівництва тваринницьких і господарських приміщень у колгоспах. Титульні списки для будов перероблялись часто і перезатверджувались.

Найбільші обсяги робіт і здача об'єктів в дію припали на 1975—1988 роки, коли організація виконувала робіт більше, ніж на мільйон радянських рублів. У рік здавали понад 8-10 об'єктів. У ті роки держава надавала колгоспам дешеві кредити для будівництва ферм і виробничих приміщень. Один лише передовий колгосп імені Чапаєва в с. Замшани ряд об'єктів частково будував за свої кошти, цей колгосп очолював Шах Андрій Силович.

З кожним роком організація зміцнювалась, у колективі уже налічувалось від 450 до 500 працівників. Працювало 5 автокранів, 4 бульдозери, 3 екскаватори, 3 автобуси, 40 одиниць транспортних засобів для підвезення будівельних матеріалів. Об'єкти будувались і здавались в установлені державою строки завдяки наполегливій кропіткій праці та високій трудовій дисципліні керівництва, інженерних службовців, май-стрів і виконробів. Велика заслуга в цьому голів міжколгоспбуду Галапчука Данила Михайловича та Штика  Трохима Олександровича.

За роки роботи в колективі виросли спеціалісти різних будівельних професій. Обмін досвідом роботи із спорідненими колективами Камінь-Каширського, Старовижівського районів, а також Малоритського району Білорусі, який очолював виходець із Івано-Франківської області Кашко В.М., допомагав працювати ще краще. Ратнівська міжколгоспна будівельна організація була у числі передових і занесена на обласну дошку пошани.

У ті роки було збудовано і здано в дію багато тваринницьких приміщень, розширено ферми в колгоспі імені Суворова у с. Датинь, ферму в селі Здомишель — колгосп «Шлях до кому-нізму», і великий комплекс для великої рогатої худоби в                с. Якушів — колгосп імені Лесі Українки. Будувались гаражі, майстерні, зерно-і картоплесховища, льонозавод в с. Жиричі і мала птахоферма в с. Комарове. Поряд з сільськогосподарськими приміщеннями будувались і об'єкти соціальної сфери та житло. Перші школи були збудовані в селах Заброди, Шкроби, а пізніше в Жиричах, Здомишлі, Гірниках, Щедрогорі, Датині, Заболотті. Були збудовані клуби в Жиричах, Поліському, Поступелі, Датині, Замшанах, Гірниках. Дитсадки — у Якушах, Конищі, Здомишлі, Залухові, Залісах.

Для трудівників села були збудовані бані у селах Велимче, Тур, Здомишель.

Перше житло було збудоване для спеціалістів міжколгоспбуду, це 4-квартирний будинок по вул. Центральній у 1967 р., а пізніше другий по вул. Газіна, 8-квартирні будинки для вчителів в с. Галина Воля Старовижівського району, Велимчі, Заболотті, Бродах, Турі.

Не можу не згадати і велике будівництво в с.Кортеліси інженерних споруд та інфраструктури, де були виконані великі обсяги робіт на будівництві котельні з великою потужністю, банно-прального комбінату, 1,5 км тепломереж, каналізаційної насосної станції, 12-квартирного будинку.

Поряд з будівництвом в селах району велось будівництво на будівельних майданчиках в Ратному. Були здані адмінбудинок для управління сільського господарства, де нині розміщена адміністрація і районна рада, бібліотека, побутовий комбінат, лікарня, будинок культури на 500 місць, виробнича база ра-йону електричних мереж. На мікрорайоні збудована котельня, 30-квартирний житловий будинок для працівників міжколгоспбуду, 15-квартирний будинок для працівників бюджетної сфери селища, 30-квартирний будинок для працівників Сільгоспхімії  («Родючість»), два житлові будинки – 8-і 12- квартирні – біля центральної аптеки, два 24-квартирні будинки по вул. Центральній для працівників агробуду і спеціалістів колгоспу «Україна», 1-квартирний будинок по вул. Кузьміна, 2-квартирний по вул. Лесі Українки для «Союзавтоматики», дитсадок №2 на мікрорайоні з водонапірною баштою в районі «Грушка», житло для прикордонників у Заболотті, Млиновому,  Щитинській Волі.

Останнім був зданий 16-квартирний житловий будинок по вул. Серпневій для молодих сімей по молодіжному кредитуванню.

Велику увагу будівництву в районі і особливо у Ратному приділяли керівники обласних організацій Микита Олексійович Приймачук — начальник управ-ління капітального будівництва облвиконкому, його заступник Володимир Сакович Северенюк, Михайло Данилович Галапчук — голова облміжколгоспбуду, Микола Юхимович Супрунюк — директор проектного інституту «Волиньагропроект». Безпосередню роботу в райцентрі опікували і координували другий секретар райкому КПУ Валерій Іванович Михалевич і будівельник за покликанням Василь Михайлович Струк — заступник голів районної ради і адміністрації, який починав і закінчував свій робочий день на будівельних майданчиках.

Особливо хочеться згадати тих простих людей, які вкладали душу і віддавали сили такій нелегкій праці будівельників, вливалися в будівельні бригади, котрі очолювали бригадири-професіонали: Сак Михайлович Круглій, Григорій Іванович Ярошук (с. Жиричі), Петро Родіонович Корпач (с. Прохід), Охрім Семенович Ващук (Гірники), Зіновій Андрійович Паржаюк, Палафір Федорович Михалевич (Замшани), Гліб Максимович Борисюк (Тур), Федір  Якович Корнелюк, Артем Якович Марков (Заброди), Олексій Михайлович Повх (Заброди), Григорій  Герасимович Капітула, Савелій Матвійович Півень (Велимче), Григорій Павлович Березюк (Видраниця), Пилип Тимофійович Мазурик (Датинь), Адам Гордун (Річиця).

Головною рушійною силою будівельних починань і звершень на кожному об'єкті були майстри, виконроби: Яків Дмитрович Олексюк, Василь Степанович Лахтюк, Микола Федорович Михальчук, Григорій Миколайович Самарчук, Василь Євтухович Петрук, Володимир Васильович Рудак, Микола Васильович Редькович, Микола Якович Олексюк, Леонід Іванович Омелянчук, Пилип Андрі-йович Лук'янюк.

У роботі з технічного забезпечення будівельного процесу велику роль відігравала інженерна служба, на чолі якої в різні часи стояли: Трохим Олександрович Штик, Федір Денисович Пожар, Леонід Панасович Залуський, Анатолій Дмитрович Хомік, Олександр Тихонович Мерзляков.

Напередодні професійного свята вітаю і колишніх колег планово-виробничого відділу Михайла Григоровича Янцевича, Надію Петрівну Савчук, Ольгу Іванівну Тарасюк, Миколу Івановича Токарського, Ганну Василівну Мажулу і всіх тих, хто був пов'язаний з будівництвом, та їхніх нащадків.

Зі святом! Зичу всім міцного здоров'я, мирного неба, благополуччя в родинах.

Адам ДАНИЛЮК,

пенсіонер, ветеран райагробуду

(Фото з архіву автора)