ДО ЛЮДЕЙ З ДОБРОМ, ДО РОБОТИ З ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ
Володимир Олександрович Сарапін сьогодні святкує поважний ювілей – 60-річчя від дня народження. Вік, коли людина, оглядаючись на прожиті роки, оцінює своє життя, підсумовує зроблене. Та Володимиру Олександровичу оглядатись назад немає часу, йде по життю, дивлячись у майбутнє – працює, планує, має чимало задумів, які мріє втілити в життя найближчим часом.
Ім’я Володимира Сарапіна відоме не лише в районі, а й за межами, в цілому по Україні і навіть за кордоном. Народився він у с. Велимче, закінчив торгово-економічний інститут. Працював у торгівельній галузі, був заступником голови споживчого товариства, директором торгової бази. А потім, двадцять п’ять років тому, дещо змінив життєву дорогу - із торгової галузі перейшов у виробничу. І сьогодні він з впевненістю каже, що знайшов себе саме у виробництві і займається тою роботою, яка до душі. Насамперед викупив консервний завод у тодішньому радгоспі «Гірниківський», створив підприємство «Чарівна скарбниця» і став виготовляти дитяче харчування, робив різні соки, пюре, креми з яблук, моркви, абрикосів, вишень, груш та інших фруктів і ягід, всього до 50 найменувань. Його продукція виходила під торговою маркою “Рум’яні щічки» і неодноразово її відзначали у різних всеукраїнських конкурсах. Продукція була без жодних консервантів — все натуральне, тому «Рум’-яні щічки» навіть займали перше місце в Україні з якості дитячого харчування. А генеральний директор підприємства Володимир Сарапін за професіоналізм отримав відзнаку “Лідер України”!
Та змінюються часи і саме життя у часі. Сьогодні, вже десять років, Володимир Сарапін очолює українсько-іспанське підприємство «Волиньліспром», яке займається глибокою переробкою деревини і є одним із головних підприємств у районі по наповненню бюджетів усіх рівнів. Продукція «Волиньліспрому» в основному йде на експорт, поставляється в Іспанію та Францію. Поцікавилась у його директора про шляхи створення підприємства.
— П’ятнадцять років тому вдалося викупити акції райагропостачу, і з того часу з розваленого підприємства зробив хороше, сучасне та перспективне, обладнане за європейськими стандартами. Вже десять літ як займаюся лісопереробкою, — розповідає Володимир Олександрович. – І якщо на початку нашої діяльності ми виробляли і продавали у Європу напівфабрикати: дошки, заготовки з дуба, то нині, уже вісім років, як виготовляємо тільки готову продукцію: дошки на підлогу, сім видів, сходинки, напівсходинки, брус на вікна, щит мебельний. Хочеться відзначити, що вся наша продукція сертифікована міжнародним сертифікатом FSC. На нашій філії у Іспанії проводять покриття виробів, які ми виготовляємо, лаком. Та вже у наступному році плануємо ту лінію з покриття лаками перевезти до нас, у Ратне, для цього зводимо ще один цех – будемо на місці фарбувати, лакувати продукцію.
Збудували у минулому році виробничий цех на 650 квадратних метрів, і вже в цьому році добудовуємо цех на 700 квадратних метрів, в якому встановлюємо обладнання, яке закупили на 500 тисяч євро. Потроху розширюємося, вже встановили і вводимо в експлуатацію обладнання з виготовлення трьох шарів підлоги, паралельно будемо виготовляти дошку для підлоги, наклеєну на фанері.
— Підприємство розширюється, збільшується і кількість працівників?
— Коли ми розпочинали свою діяльність по переробці лісу, працювало у нас лише п’ять працівників, нині ми маємо в штаті 66 і 6 працівників-будівельників, які направлені до нас на роботу районним центром зайнятості. Найближчим часом будемо створювати ще більше робочих місць - до 150. Працюють у нас люди в основному із сіл Тур та Заліси, із селища Заболоття, і працюють позмінно, через два дні. Всіх їх доставляємо на роботу і після закінчення зміни відвозимо додому – для цього маємо два автобуси. Усі працівники старанні, відповідальні, випадкових людей у нас немає. І спе-ціалісти у нас хороші — майстри Петро Дейнека та Віктор Євтушик, заввиробництвом Федір Мороз та інші. У намірах для працівників побудувати їдальню, але це в перспективі. Середньомісячний заробіток на підприємстві становить 3700 гривень.
- Володимире Олександровичу, Ваша продукція з дуба та ясена, а таких порід на Ратнівщині дуже мало. Де Ви закупляєте кругляк і скільки його переробляєте?
— В основному дуб та ясен купляємо на тендерах, завозимо із Луцька, Рівного, Житомира, Тернополя, інших міст України. Проблем в цьому питанні у нас немає. У місяць переробляємо в межах 1400 метрів ку-бічних кругляка і частково фанери, яку закупляємо у «Вітауті».
— Цікаво, чи багато аналогічних підприємств на Волині?
— Такою глибокою переробкою деревини, як у нас, в області ніхто не займається, в основному виготовляють напівфабрикати, як і ми на початках. До речі, наше виробництво без відходне. Все використовуємо, обрізки продаємо як дрова населенню та підприємствам. Тирсою ж опалюємо цехи, де проводимо сушку матеріалу, а ще продаємо Нововолинському підприємству для виготовлення тирсоплит.
— Окрім виробничої діяльності Ви займаєтесь і благодійництвом, знаю, що маєте і церковні нагороди, які саме?
— У рамках благодійництва допомагаємо Заболоттівській школі-інтернату, церквам та громадам. Крім того, неодноразово організовували допомогу нашим землякам – учасникам антитерористичної операції на Сході держави, забезпечуємо дровами сім’ї учасників АТО району, а пораненим бійцям допомагаємо фінансово. Щодо церковних нагород, то маю три ордени: Преподобного Нестора-літописця, святого великомученика Георгія Побідоносця, «1020 років хрещення Київської Русі» та медаль «Різдво Христове – 2000». Все життя стараюся жити чесно і робити людям добро, а щодо продукції, яку виготовляв і виготовляю тепер, – щоби була якісною і надійною.
— Володимире Олександровичу, розкажіть про сім’ю.
— Дружина працює завідуючою магазином «Наш край», доньки у Луцьку, обидві мають вищу освіту, одна має технічну спеціальність, інша – банківську. Маю вже і внучку Єву.
— А вільний час маєте?
— Саме вільного часу у мене і бракує. Але намагаюся встигнути щороку відпочити на гірськолижних курортах — люблю ходити на лижах, а вдома інколи на полювання піду, інколи по гриби, люблю футбол і волейбол. А так все життя – робота й робота.
— Мудрий, толерантний, працьовитий, відповідальний, ініціативний, чесний, добрий, милосердний, готовий прийти на допомогу іншим за будь-яких обставин, — так говорять про сьогоднішнього ювіляра його колеги, працівники підприємс-тва, а ще іспанські партнери, які нині на підприємстві встановлюють нову деревообробну лінію і з якими спілкувалася, – Хосе Луїз де Серате та Григоріо Паскуаль.
— Я щаслива, що маю такого чоловіка, — говорить дружина ювіляра Людмила. — Щасливі і наші діти та внучка батьком та дідусем. Бо таких мудрих, хороших, порядних людей, думаю, мало є. Богу дякую, що звів мене з ним і подарував спільне життя.
Слова колективу, іноземних колег і дружини ювіляра про нього – як хороший підсумок життя у шістдесят літ Володимира Сарапіна, і хороший стимул для подальшої плідної праці та життя.
Валентина БОРЗОВЕЦЬ
Напишіть відгук