ДО ЛЮДЕЙ З ДОБРОМ, ДО РОБОТИ З ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ

сарапін 1 сарапін володяВолодимир Олександрович Сарапін сьогодні святкує поважний ювілей – 60-річчя від дня народження. Вік, коли людина,  оглядаючись на прожиті роки, оцінює своє життя, підсумовує зроблене. Та Володимиру Олександровичу оглядатись назад немає часу,  йде по життю, дивлячись у майбутнє – працює, планує, має чимало задумів, які мріє втілити в життя найближчим часом.

Ім’я Володимира Сарапіна відоме не лише в районі, а й за межами, в цілому по Україні і навіть за кордоном.  Народився він у с. Велимче, закінчив торгово-економічний інститут. Працював у торгівельній галузі, був заступником голови споживчого товариства, директором торгової бази. А потім, двадцять п’ять років тому,  дещо змінив   життєву дорогу -  із торгової галузі перейшов у виробничу.  І сьогодні він з впевненістю каже, що знайшов себе саме у виробництві і займається тою роботою, яка до душі. Насамперед викупив консервний  завод у тодішньому радгоспі «Гірниківський», створив  підприємство «Чарівна скарбниця» і  став виготовляти дитяче харчування, робив різні соки, пюре, креми з яблук, моркви, абрикосів, вишень, груш та інших фруктів і ягід, всього до 50 найменувань.   Його продукція виходила під  торговою маркою  “Рум’яні щічки»  і  неодноразово її відзначали у різних всеукраїнських конкурсах. Продукція була без жодних консервантів — все натуральне, тому  «Рум’-яні щічки» навіть  займали перше місце  в Україні з якості дитячого харчування. А  генеральний директор підприємства Володимир Сарапін за професіоналізм отримав відзнаку “Лідер України”!

Та змінюються часи і саме життя у часі.  Сьогодні, вже десять років, Володимир Сарапін  очолює українсько-іспанське підприємство «Волиньліспром», яке займається глибокою переробкою деревини і є одним із головних підприємств у районі по наповненню  бюджетів усіх рівнів.   Продукція «Волиньліспрому» в основному йде на експорт, поставляється в Іспанію та Францію. Поцікавилась у його директора про  шляхи створення підприємства.

— П’ятнадцять років тому вдалося  викупити акції райагропостачу,  і з того часу з розваленого підприємства зробив хороше, сучасне та перспективне, обладнане за європейськими стандартами. Вже десять літ як займаюся лісопереробкою, — розповідає Володимир Олександрович. – І якщо на початку нашої діяльності  ми виробляли і  продавали у Європу напівфабрикати: дошки,  заготовки з дуба, то нині,  уже вісім років, як  виготовляємо тільки готову продукцію: дошки на підлогу, сім видів, сходинки, напівсходинки, брус на вікна, щит мебельний. Хочеться відзначити, що вся наша продукція сертифікована міжнародним сертифікатом FSC.   На нашій філії у Іспанії проводять покриття виробів, які ми виготовляємо,  лаком. Та вже  у наступному році  плануємо ту лінію з  покриття лаками  перевезти до нас,  у Ратне,  для цього зводимо ще один цех – будемо на місці фарбувати, лакувати продукцію.

Збудували у  минулому році  виробничий цех на 650 квадратних метрів, і вже в цьому році добудовуємо цех на 700 квадратних метрів, в якому встановлюємо обладнання, яке закупили на 500 тисяч євро. Потроху розширюємося, вже встановили і вводимо в експлуатацію  обладнання з виготовлення трьох шарів підлоги, паралельно будемо виготовляти дошку для підлоги, наклеєну на фанері.

— Підприємство розширюється, збільшується і кількість працівників?

— Коли ми розпочинали свою діяльність по переробці лісу, працювало у нас лише п’ять  працівників, нині ми маємо в штаті 66 і 6 працівників-будівельників, які направлені до нас на роботу районним центром зайнятості.  Найближчим часом  будемо створювати ще більше робочих місць -  до 150. Працюють у нас люди в основному із  сіл Тур та Заліси, із селища  Заболоття, і працюють позмінно,  через два  дні.  Всіх їх доставляємо на роботу і після закінчення зміни відвозимо додому – для цього маємо  два автобуси.  Усі працівники старанні, відповідальні, випадкових людей у нас немає. І спе-ціалісти у нас хороші — майстри Петро Дейнека та Віктор Євтушик, заввиробництвом Федір Мороз та інші. У намірах для працівників побудувати їдальню, але це в перспективі. Середньомісячний заробіток на підприємстві становить 3700 гривень.

 - Володимире Олександровичу, Ваша продукція з дуба та ясена, а таких порід на Ратнівщині дуже мало. Де Ви закупляєте кругляк і скільки його переробляєте?

— В основному дуб та ясен купляємо на тендерах, завозимо із Луцька, Рівного, Житомира, Тернополя, інших міст України. Проблем в цьому питанні у нас немає. У місяць переробляємо в межах  1400 метрів ку-бічних  кругляка і  частково фанери, яку закупляємо у «Вітауті».

— Цікаво,  чи багато аналогічних підприємств на Волині?

— Такою глибокою переробкою деревини, як у нас, в області  ніхто не займається, в основному виготовляють напівфабрикати, як і ми на початках.  До речі, наше виробництво без відходне.  Все використовуємо, обрізки продаємо як дрова населенню та підприємствам. Тирсою ж опалюємо цехи,  де проводимо сушку  матеріалу, а ще  продаємо  Нововолинському підприємству для виготовлення тирсоплит.

— Окрім виробничої діяльності Ви займаєтесь і благодійництвом, знаю, що маєте і церковні нагороди, які саме?

— У рамках благодійництва допомагаємо Заболоттівській школі-інтернату, церквам та громадам. Крім того, неодноразово організовували допомогу  нашим землякам – учасникам антитерористичної операції на Сході держави, забезпечуємо дровами сім’ї учасників АТО  району, а  пораненим бійцям допомагаємо фінансово. Щодо церковних нагород, то маю три   ордени: Преподобного Нестора-літописця, святого великомученика Георгія Побідоносця, «1020 років хрещення Київської Русі» та медаль «Різдво Христове – 2000». Все життя стараюся жити чесно і  робити людям добро, а щодо продукції, яку виготовляв і виготовляю тепер, – щоби була якісною і надійною.

— Володимире Олександровичу, розкажіть про сім’ю.

— Дружина працює завідуючою магазином «Наш край», доньки у Луцьку, обидві мають вищу освіту, одна має технічну спеціальність, інша – банківську. Маю вже і внучку Єву.

— А вільний час маєте?

— Саме вільного часу у мене і бракує. Але намагаюся встигнути  щороку  відпочити  на гірськолижних курортах — люблю ходити на лижах, а вдома інколи на полювання піду, інколи по гриби, люблю футбол і волейбол. А так все життя – робота й робота.

— Мудрий, толерантний, працьовитий, відповідальний, ініціативний, чесний, добрий, милосердний, готовий прийти на допомогу іншим за будь-яких обставин, — так говорять про сьогоднішнього ювіляра його колеги, працівники підприємс-тва, а ще іспанські партнери, які нині на підприємстві встановлюють нову деревообробну лінію і з якими спілкувалася, – Хосе Луїз де Серате та Григоріо Паскуаль.

— Я щаслива, що маю такого чоловіка, — говорить дружина ювіляра Людмила. — Щасливі і наші діти та внучка батьком та дідусем. Бо таких мудрих, хороших, порядних  людей, думаю, мало є. Богу дякую, що звів мене з ним і подарував спільне життя.

Слова колективу,  іноземних колег і дружини ювіляра про нього – як  хороший підсумок життя у шістдесят літ Володимира Сарапіна, і хороший стимул для подальшої плідної праці та життя.

Валентина  БОРЗОВЕЦЬ

 

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>