Софія Бігун – це юна розумниця, у якої ще все життя попереду, але вона вже пожинає плоди своєї праці. Це випускниця НВК  с. Самари, яка успішно здобула загальну освіту, отримавши як винагороду золоту медаль на випускному вечорі, вдало склала зовнішнє незалежне оцінювання з української мови та літератури, біології і хімії. Але найголов- ніше, що Софійка – вже студентка Національного медичного університету імені О. О. Богомольця. Мріє стати лікарем. Напевно, ввібрала в себе любов до природничо-біологічних наук від дідуся, який багато років працював у школі вчителем біології.

Софія дуже любить свою державу і переймається її сьогоденням та майбутнім. На цю тематику пише поезію. І цей дар у неї проявився неспроста, адже бабуся, Лідія Баранчук, — автор прекрасних віршів, яких уже назбиралося на збірку. Ще під час навчального року Софія написала два патріотичних вірші і на-діслала на конкурс «Життя – Тобі…», організований Міжнародним інститутом освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» (МІОК) спільно з норвезько-українською громадською організацією «Maidan Norway» під егідою Міністерства освіти і науки України за підтримки Міністерства закордонних справ Норвегії та Посольства Королівства Норвегії в Україні. Допомагав, редагував та підказував у всьому дівчині вчитель української мови та літератури Іван Скибук. Її роботи були серед праць більш, ніж 7000 тисяч учасників з України, Греції, Іспанії, Норвегії, Польщі, Португалії і Франції.

Софія зізнається, що й думати забула про цей конкурс у метушні перед випускними іспитами та вступними клопотами. Та, яким було здивування юнки, коли отримала бандероль з грамотою дипломанта конкурсу і збіркою робіт! Отож, Софія Бігун – серед 120 дипломантів конкурсу, а вірш «Монолог героїв Небесної сотні» пропонуємо вашій увазі.

Марія ЛЯХ

МОНОЛОГ ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ

(Скорочено)

Премудрий князю Ярославе,

Ми полягли не ради слави –

В житті нам вищих не було чеснот

За Україну, волю і народ.

З глибин віків давноминулих

Ми віщий голос твій почули.

Збулася заповідь твоя свята:

Нас поєднали віра і мета.

В часи сподівано-жадані

На велелюдному Майдані

Над нами благодатної пори

Замайоріли волі прапори.

Доби нової ми предтечі.

Важкий нам вибір ліг на плечі –

Безвинно впасти на холодний брук

Від осоружних братовбивчих рук.

В броні з бандитською ордою

Ми волю окропили кров’ю,

Не злою вражою – із наших ран

Кривавиця лилася на Майдан.

Але найбільше нам болить від того,

Що в час супротиву святого

У наші душі без гріха й вини

Свої стріляли – виродки-сини.

Така вже випала нам доля:

Не з Божої – з чужої волі,

Поправши смерть, важкі свої хрести

Над Україною воскреслою нести.

Ми – в небесах на вічній варті.

Сльози печальної ми варті,

Але не плачте, матері, брати, —

Допоможіть в бою перемогти

Мерзотників чуже поріддя,

Зметіть гуртом московське сміття

Із України в прірву небуття,

Щоб в ріднім краї квітнуло життя,

Щоб на важких могилах наших,

На нивах вільних – не на вражих

Всім нашим недругам на зло

Не сльози рідних – жито проросло.

А ми – були! Ми – є! І будуть з нами

Вкраїні вірними синами

Не скорені неправдою брати –

Попутники любові й доброти.

Скажи, народе України,

Ну, за які гріхи-провини

Батурин, Крути, голод-людожер,

Биківня, Сандормох, еСеРеСеР?!

Невже замало крові тої,

Пролитої рукою злою

Вампірів із московського Кремля?!

Прокляття посилає їм земля.

Тремти, потворо зловорожа!

Прийде до тебе кара Божа:

Твій прах вітри свободи розметуть,

А рідні діти й душу проклянуть…

Омита кров’ю Україна

Постане вільна і єдина,

Зійдуться в мирі братні береги,

Воскресне правда. Згинуть вороги.

Тоді над нашим вільним світом

Зоря багряна дивоцвітом

В сузір’ї Сотні зацвіте,

Як правди видиво святе.

І ми, як зорі, що погасли,

В безодні неба передчасно,

Теплом світитись будемо з висот,

Допоки жити буде наш народ.

Софія БІГУН

с. Самари