Згідно з даними ВООЗ у світі протягом останніх років спостерігається постійне збільшення кількості випадків хронічних захворювань печінки, пов'язаних з ростом навантажень на цей орган.

Передбачається, що на тлі стабільно зростаючих темпів хімізації промисловості та побуту в найближчі 15-20 років частота захворювань пе-чінки зросте ще на 30-50 %. Проблема набула дуже серйозного медичного та со-ціального значення. Вона торкається людей різного віку, особливо молодих та працездатних осіб. Адже печінка — унікальний орган, хімічна лабораторія людини, яка виконує найважливіші функції в її організмі, а саме:

— підтримує біохімічний гомеостаз;

— забезпечує синтез білків крові;

— приймає участь в процесах глюконеогенезу;

— очищує наш організм від токсинів.

За результатами останніх досліджень доведено, що кожний мешканець мегаполісу (де високий рівень забрудненості хімічними сполуками) автоматично потрапляє у зону ризику по захворюванню печінки. Таким чином, навіть люди, які ведуть здоровий спосіб життя, на жаль, не застраховані від проблем з печінкою. Значний вплив на зростання захворюваності на хвороби печінки роблять важкі метали та пестициди, які широко використовуються у сільському господарстві та потрапляють в організм людини у складі їжі, питної води та із забрудненим повітрям.

Також негативний вплив на функціональний стан печінки чинять супутні захворювання, такі як: ожиріння, цукровий діабет, хвороби нирок, паразитарні та глистні інвазії, захворювання крові та сполучної тканини.

Найбільшої частоти в клініці захворювань печінки та жовчного міхура набувають такі захворювання, як:

— дискинезія жовчевивідних шляхів, часто спровокована перегином в шийці жовчного міхура, що, в свою чергу, призводить до затримки жовчі в тілі міхура,  нерівномірного її поступання  та забезпечення процесів травлення;

— хронічні та гострі гепатити, в тому числі вірусної етіології — запальні захворювання самої паренхіми (тканини) печінки, та особливої уваги заслуговує вірусний гепатит «С», в силу найбільшої агресивності цього за-хворювання його нерідко називають «лагідним вбивцею»;

— жирові гепатози — розвиваються за рахунок порушення ліпідного обміну в тканині печінки;

— хронічні та гострі холецистити — запальні захворювання жовчного міхура, які можуть бути кам'яними та безкам'яними. Причиною каменеутворення є холестаз (застій) жовчі в самому жовчному міхурі  та жовчовивідних шляхах, що призводить до її згущення з наступним формуванням каменів. Дане за-хворювання несе небезпеку — закупорювання жовчних відтоків при активних рухах каменів з розвитком механічної жовтяниці та блокуванням цілого органа. У таких випадках порятунок можливий лише за умови оперативного втручання з видаленням жовчного міхура.

На жаль, значне місце у клініці всіх за-хворювань печінки посідає цироз печінки, прогноз при якому неблагоприємний. До розвитку цирозу може призвести ряд факторів: систематичне зловживання алкоголем, надмірне вживання гепатотоксичних ліків, тривалий перебіг нелікованих гепатитів, тривала дія на організм токсичних речовин, в тому числі тих, що потрапляють повітряним шляхом. Слід зауважити, що жінки, які зловживають алкоголем, швидше піддаються розвитку цирозу печінки, ніж чоловіки.

Основні клінічні  ознаки печінкових за-хворювань наступні: гіркота в роті, особливо вранці, неприємний запах із рота, біль та важкість у правому підребер'ї, нудота та важкість після прийому їжі, іноді жовтушний та з сіруватим відтінком колір обличчя, апатія, сонливість.

Помітивши в себе зазначені симптоми, не зволікайте, а знайдіть час негайно звернутися до лікаря. Лише пройшовши повний спектр лабораторних та інструментальних обстежень, можливо встановити достовірний діагноз та вчасно розпочати лікування.

Особам із визначеними захворюваннями печінки, крім запропонованого медикаментозного лікування, слід тривалий час до- тримуватись строгої дієтотерапії за столом № 5.

Загальні принципи дієтотерапії при захворюванні печінки та жовчного міхура наступні: режим харчування з частим вживанням невеликої кількості їжі (5-6 разів на день з обов'язковим прийомом за 2 год. до сну склянки знежиреного кефіру).  Виключаються подразнюючі компоненти — прянощі, засоли, свинячий, телячий, баранячий жири, копченості, смажені страви.

Їжу слід вживати свіжоприготовлену і обов'язково в теплому вигляді. Сіль в добовому раціоні обмежується до 4 г. Потреба хворого в рідині становить до  2 л. на добу (фруктові соки, відвар шипшини, чаї, супи). Важливо включати в раціон продукти, які містять велику кількість ліпотропних речовин: сир, вівсяну, гречану каші, тріску. Необхідна також достатня кількість вітамінізованих продуктів (фруктів, овочів). Із солодощів дозволено мармелад, варення, мед. Хліб можна вживати білий і чорний, вчорашньої випічки,  печиво — із нездобного тіста. Дозволено 1-2 некруто варених яйця в день або у вигляді парових омлетів.

При захворюваннях печінки та жовчного міхура категорично заборонено:

— смажене та жирне м'ясо, копчені ковбаси, консерви, солена та смажена риба;

— смажені яйця;

— наваристі м'ясні, рибні, грибні супи;

— гриби, так як містять у собі важкі метали;

— сирі цибуля, часник, редька, редис, щавель, шпинат, мариновані овочі;

— бобові (горох, квасоля);

— здоба, кондитерські вироби з кремом;

— шоколад і шоколадні цукерки.

Будьте уважні, прислухайтесь до порад та потурбуйтесь про тривалу та безперебійну роботу єдиного в вашому організмі та унікального органа — печінки.

Людмила Антонюк,

лікар-терапевт