Не змінюючи нашої доброї традиції, ми, дитячий хор храму Преподобної Параскеви Сербської, відправилися на тиждень на відпочинок до Світязя. Хоч цього року плани трохи змінилися – ми не жили в монастирському корпусі, зате у нас була одна велика п'ятикімнатна хатина з меншою однокімнатною. Ну, і відповідно у меншій жили хлопці, у більшій розмістилися дівчата.

Дорога була з пригодами. Не встигли виїхати з Ратного, як уже поламали одного ноутбука. Відразу по приїзді всі ви-вчили територію, на якій нам треба було провести цілий тиждень. Світязь зустрів нас хмарною і холодною погодою, але ми не злякалися. Поки хлопці облаштовували місце проживання, дівчата розбирали продукти. Із п'ятниці на суботу у монастирському храмі правилася нічна Літургія, тому старші хористи з радістю поспішили на другу годину до храму. Відразу згадали, як минулого року співали тут, тому було приємно та радісно, що  знову опинилися на цьому місці. Всі були хоч і невиспані, але раді, бо попереду цілий тиждень насиченого відпочинку.

У перші дні відпочинку погода не дозволяла купатися. Хтось дивився фільми, хтось грав різноманітні ігри, хтось ще відсипався, хтось просто спілкувався один з одним. Ми розподілили обов'язки, що кому робити протягом тижня. А прибули до Світязя якраз перед престольним святом, тому були дуже раді, що нам випала честь співати  святкову Вечірню та ранкову Літургію.

За тиждень відпочинку можна пригадати безліч чудесних випадків з життя, адже було воно дійсно цікавим. Зранку ходили на Літургії та з радістю їх співали,  також су-проводжували і нічні Літургії, які половина з нас співала із за-критими очима після насиченого дня відпочинку. Будили нас троє гусаків, які кожного дня за п’ятнадцять хвилин до будильника бігали навколо хати та голосно кричали. Накупалися вдосталь, витратили багато грошей на різну смакоту: солодку вату, морозиво, квас та пиріжки, які в порівнянні з минулим роком подорожчали на чотири гривні, хоча і без цього добре наїдалися завдяки кулінарним здібностям старших дівчат.

Добре знайома семиметрова гірка теж порадувала, з неї спускалися і малі, і старші.  Ми встигли добре засмагнути, накупатися, а один із наших спортсменів вивихнув пальця під час гри у футбол. Наступного дня йому скрутило живіт, тому «виграв» дві безкоштовні  «путівки» до Шацької районної лікарні. Було багато конкурсів, зокрема, брейн-ринг на знання закону Божого, де впевнену перемогу здобули паламарі  отця Валентина, спортивні конкурси між меншими, волейбол між старшими хлопцями. Вечорами були дискотеки, де і музикантом, і діджеєм був наш хорист Олексій, котрий взяв із собою всю необхідну для цього апаратуру, адже він відомий музикант на весіллях. Ми встигли і помазатися згущенкою, пообливатися водою і, на додачу, вивалятися в піску, а потім ходили обмивати все це в озеро. Було класно, залишилися прикольні фотографії та відео. Не можна не згадати шашлики. Була проблема – як посмажити їх на 53 особи? Тоді батюшці прийшла в голову геніальна ідея – зробити барбекю зі старого ліжка з пружинами — ми вичистили його, попідкручували та поклали на вогнище. Яка була гарна картина, коли на ньому пеклися шашлики з овочами, а смачнючий запах стояв на весь Світязь. Робили шашлик у два заходи – спочатку їли менші, а потім – старші, і було, звісно, дуже смачно. Дякуємо батюшці за таку смакоту. Менші передивились усі казочки, які наскидала на ноутбук матушка. В останній день відпочинку відбулася екскурсія по території монастиря. Чесно, додому не хотілося.

Цей відпочинок настільки був чудесним, що ми просто не можемо ще й досі від нього відійти. Відпочили як тілесно, так і духовно. Всі попривозили масу емоцій, брудних та зламаних речей, наприклад,  в останній день відпочинку в отця Валентина випав мобільний телефон і розбився об асфальт,  – помітно, що відпочинок вдався. Також ми удосконалили свій спів, адже проспівали дев'ять служб, навчилися жити-виживати гуртом, що так необхідно вміти у житті. Звісно, дуже дякуємо батюшці Валентину і матушці Тетяні за такий тиждень. Просимо вибачення за принесені прикрощі, за зіпсовані нерви та настрій. Нам з вами було класно, ми всі здружилися, стали великою сім'єю, а ви для нас – другими батьками. Ми вас безмежно любимо, і дуже вдячні вам за все.

Світлана Володько

с. Заліси