Рівно 70 років тому, в кінці жовтня 1947 року, в Україні проходила операція, названа в радянських документах «Захід». У її ході із Західної України були депортовані десятки тисяч осіб за так званим «принципом пилососа»: людей висилали без детального вивчення їх біографій, за звинуваченням у «нелояльності до радянської влади».  Українців вивозили у віддалені малообжиті райони СРСР (в основному Сибір і Казахстан), де кидали фактично в чистому полі.

«Сьогодні 70-та річниця масової депортації населення західноукраїнських областей до Сибіру і в північні регіони колишнього СРСР, що носила кодову назву „операція Захід“. Протягом одного дня тоді примусово виселили понад 76 тисяч людей, щоб послабити український визвольний рух. Навіть після закінчення найкривавішої війни — Другої світової — сталінські карателі продовжували тероризувати наш народ репресіями і депортаціями. Але знищити його вільний дух так і не змогли. Пам'ятаємо. Будемо сильними,»  — написав на своїй сторінці в Фейсбуці український президент Петро Порошенко.

Підготовка до надсекретного виселеннЯ

Все почалося восени 1947, коли 10 вересня Рада Міністрів СРСР ухвалила указ «Про виселення із західних областей УРСР в області: Карагандинську, Архангельську, Вологодську, Кемеровську, Кіровську, Молотовську, Свердловську, Тюменську, Челябін-ську і Читинську членів сімей „оунівців“ і активних бандитів, заарештованих та вбитих у боях».

Фактично радянська влада планувала вивезти з України всіх тих, хто захищав модель іншої, нерадянської України. А ще зверніть увагу на важливу деталь у назві указу — фразу «і членів сімей». Фактично, сім'ї всіх тих, хто брав участь в антирадянському опорі, ставали відповідальними за невчинені ними самими діяння. Дочка «ворога народу»? Їдь в Сибір! Загалом, можете і далі вірити в «найбільш правову на Землі радянську державу».

Восени 1947 року у Львові, Дрогобичі, Рівному, Чорткові, Коломиї та Ковелі були створені збірні пункти для прийому від органів МДБ (Міністерства держбезпеки.        — Ред.) сімей «націоналістів» і відправки їх на спецпоселення (фактично, в табори). Кожен приймальний пункт (всього їх було шість) отримав штат працівників у складі начальника, заступника з оперативної роботи, начальника охорони і дев'яти вахтерів.

У СибІр в телячих вагонах

У жовтні 1947 року генерал-лейтенант МДБ на прізвище Рясний затвердив так званий «План заходів МВС УРСР по перевезенню спецпоселенців із західних областей УРСР». Спершу за цим планом планувалося вивезти 25 тисяч сімей загальною чисельністю до 75 тисяч чоловік, але незабаром МДБ СРСР збільшило цифру до 100.000. Петро Порошенко, коли говорить про кількість вивезених, називає цифру «більше 76 тисяч», але за деякими даними вона неточна, деякі історики називають цифри в 150.000 чоловік, орієнтуючись на дані з документів українського антирадянського опору.

Штаб депортації почав працювати 15 жовтня 1947 року у Львові, туди ж прибули зі східних областей оперативні працівники в чинах не нижче капітана, призначені начальниками ешелонів. На прохання органів МДБ, тоді ж, 15 жовтня 1947 року, ЦК КП (б) України і Рада Міністрів УРСР прийняли секретну постанову «Про порядок використання земель і майна, залишених після виселення сімей націоналістів і бандитів».  Фактично, ця постанова зводила грабіж місцевих жителів у ранг закону. Людину без суду і слідства оголошували «бандитом», після чого розстрілювали або відправляли, а його родину грабували.

Операція «Захід» почалася 21 жовтня, о 6 ранку, командував нею заступник міністра внутрішніх справ УРСР Дятлов. Протягом доби виселили 26644 сім'ї, в цілому  76192 людини: 18866 чоловіків, 35152 жінок і 22174 дитини. Їх всіх чекали, фактично, каторжні роботи на рудниках і в колгоспах Сибіру. Все майно виселенців було розграбоване і передане колгоспам. Виселених людей називали «кулаками», «багатіями-контрреволюціонерами» і «ворогами трудового народу», однак навіть радянська статистика, наприклад, по Дрогобицькій області, свідчить, що ці люди мали по одній корові на двір, всього чверть з них — по парі коней, лише третина — по свині і мало хто мав плуги і борони. «Ворогами трудового народу» зробили звичайних селян, після чого стали вивозити їх до Сибіру.

«Дружба народів в країні ЗАГАЛЬНОГО щастя»

Після відкриття українських  архівів КДБ  спливло безліч цікавих подробиць і документів про справи радянської влади в Україні — про операцію «Захід» та інше подібне. В Україні постійно розповідали про якусь там «дружбу народів, що мирно і щасливо існують на території СРСР», але з подібних документів дуже добре видно, як саме створювалася ця «дружба» — «другом» ти був лише в тому випадку, якщо повністю по-діляв всі доктрини і рознарядки, створювані радянською системою, якщо ж ні — ти оголошувався ворогом, націоналістом, «бандерівцем» і підлягав знищенню.

Можемо повторити!

Хто постраждав в ході операції «Захід»? Радянська влада вивозила найактивніших — тих, хто не погоджувався, був не готовий терпіти несправедливість і злидні, хто насмілювався сперечатися і мати свою позицію. Залишалися ті, хто був з усім згоден, хто вважав за краще не втручатися, не сперечатися з владою, не висовуватися — пізніше багато з них сформували той самий слухняний і безініціативний «радянський народ», який обожнює вождів і не має власної думки.

По суті, депортація українців радянською владою нічим не відрізнялася від такої ж депортації на примусові роботи, влаштовані нацистською Німеччиною кількома роками раніше. Різниця лише в тому, що сучасні німці з жахом слухають про ці факти, посипаючи голову попелом за справи дідів, а деякі сучасні прихильники СРСР цим пишаються, пишуть, що «мало ми дали хохлам!» І при нагоді обіцяють «повторити».

Всього станом на 1 січня 1953 р. у спецпоселеннях перебувало  175063  особи виселених із західних областей України в ході депортацій 1944—1952 років, багато  піднімали повстання  проти гнобителів.

rusjev.net, 23.10.2017