13 лютого на Ратнівщині знімали сюжети для фільму «УПА очима східняків». Це проект з однойменною назвою, який планують реалізувати у понад десяти областях України задля розвінчання міфів про те, що на Заході живуть «бандерівці», які їдять маленьких дітей, чим залякують наших побратимів-східняків.

У складі знімальної групи були очільник проекту, виконуючий обов’язки голови Луганського обласного об’-єднання «Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені    Т. Шевченка» на окупованій території Євген Дзюба, громадський активіст, колишній ратнівчанин, а нині – мешканець міста Луцька Богдан Вівчарик, наш земляк, пра-цівник Волинського обласного краєзнавчого музею, аспірант кафедри нової та новітньої історії Східноукраїн-ського національного університету імені Лесі Українки Богдан Зек, група професійних операторів Волинської регіональної дирекції Національної телекомпанії України.

Тож наша розмова була з Євгеном Дзюбою, який називає себе «сепаратистом», патріотом, націоналістом і, врешті, щирим українцем.

Перше запитання, яке зацікавило, – як виникла ідея у «східняка» знімати фільм на Заході. Він відповів, що ця потреба була викликана війною і необхідністю вимушеного переселення зі Сходу, адже місцеве населення залякане легендами, які побутують на Луганщині, що на Заході України «бандерівці» їдять маленьких дітей, знищили усі пам’ятники героям Другої світової війни, а вчителів зі Сходу, яких у західні області відправили працювати у 1945—1947 роках, повбивали. Зрозуміло, що це все – відверта брехня, але люди там про це нічого не знають.

— Коли звільняли Рубіжне, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, більшість населення Рубіжного втікала в Росію. Я з міста Сватове. Це важливий залізничний вузол, звідки потяги курсують до Харкова і Києва. Декілька жінок попросили мене посприяти у переселенні. Приїхали в табір, де всі бажаючі могли визначитися, куди хто хоче переїжджати. Два вагони відправлялося на Київ, а одна жінка заявила, що хоче до Львова. Ми в один голос сказали: «Там же бандити живуть». Вона ж відповіла: «Ви не знаєте. Там живуть хороші люди». От тоді й виникла думка поїхати в Карпати і пошукати, як «бандерівці» їдять дітей і чому не їдять старих, може, їм м'ясо несмачне, — посміхається співрозмовник.

Минулого року під керівництвом Євгена Дзюби зняли фільм «УПА – Схід: сонце України зійде на Заході». Зйомки проводили у Львівській, Івано-Франківській областях. Відзняли 22 сюжети. Як розповідає пан Євген, усе це робили для своїх школярів:

— Допомогли Львівська та Івано-Франківська «Просвіти», греко-католицька церква. Інколи виявлялося, що ми дізнавалися інформацію, про яку місцеве населення нічого не знає. Наприклад, вважалося, що останній бій на Львівщині був у 1953 році, а ми зняли сюжет про бій у 1955 році, — каже Євген Дзюба. — Проект «УПА очима східняків» підтримало більше десяти обласних «Просвіт» України. Ми знімали фільм у Карпатах про те, як українська сотня розбила дивізію НКВД (470 енкаведистів було вбито, в тому числі й генерал). Боєм цим керував хлопець із гірського села. У Рівненській області ми зняли фільм про знищення Ватутіна, а сьогодні збираємо матеріал про те, як у травні 1943 року на Ратнівщині, в районі Кортеліс, був знищений обергрупенфюрер СА Віктор Лютце. Це був особистий друг Адольфа Гітлера.

На запитання, як вдається вести таку непросту роботу, Євген Дзюба відповів:

— Нам допомагає ваша влада. Олександр Пирожик, перший заступник голови обласної ради, особисто нас курує, телебачення надало професійних операторів, обласна філармонія безкоштовно забезпечила транспортом. І скрізь, де ми буваємо, нас гостинно приймають, сприяють роботі. Виявляється, що «бандерівці», упівці ні старих, ні малих не їдять.

Тож незмінною лінією, яка проглядається у сюжетах фільмів, є висвітлення героїчної боротьби Української повстан-ської армії за волю батьківщини. Євген Дзюба обґрунтовує свою роль у цій роботі тим, що йому, луганчанину зі Сватового, школярі і дорослі повірять більше, аніж будь-кому, хто зняв би аналогічний фільм з Луцька чи Львова. У сюжетах проводиться аналогія з подіями, які зараз відбуваються на Сході, з хлопцями, які там стоять на захисті держави. 45-хвилинні фільми за погодженням з Міністерством освіти і науки України показують і будуть показувати школярам зі Сходу, а щоб дітям було цікавіше, знімають історичні та культурні пам’ятки західної України. Так, 12 лютого робили сюжет про Луцький замок.

На запитання, чи не завершиться робота зйомками у Волинській області, пан Євген відповів:

— У кожній області ми хочемо показати упівців. Плануємо окремо зняти фільм про Шухевича, про упівські республіки, як от Колківська, щоб свою історію правдиво знати, зафільмувати розмови з упівцями, які ще живі, бо таким чином ми віддаємо борг бійцям Української повстанської армії.

Євген Дзюба також розповів, що 9 березня відбудеться Восьмий відкритий свистунівський фестиваль поезії Т. Шевченка. На свято запрошені учасники АТО, які розповідатимуть свої життєві історії, конкурсанти  фестивалю читатимуть їм поезію Шевченка, а журі в той час оцінюватиме їхні вміння. Три номінації – соціально-політичні мотиви Кобзаря, лірика Шевченка, вірші Шевченка про Україну, про рідний край – були започатковані раніше, а в цьому році з’явиться четверта номінація: «Вірші про війну (АТО)». Тож Євген Дзюба гостинно запрошував дітей взяти участь у фестивалі, адже на переможців чекають нагороди, а учасники  АТО з Рівненщини пообіцяли ще й власними фінансовими призами нагородити призерів.

У суботу знімальна група побувала у Буцині Старовижів-ського району, у Замшанах та в Ратному. Тут зафільмували розмову Євгена Дзюби з настоятелем Іллінського собору Романом Бодаком і розповідь Богдана Вівчарика про встановлення меморіального хреста борцям за волю України поряд з Обеліском слави. Далі делегація вирушила у Дубечне, і вже перед від’їздом організатор проекту закликав:

— Ми вам у 1947 році присилали вчителів. Дайте тепер нам вчителів історії на два-три роки на Слобожанщину, лейтенантів, капітанів міліції, прокурорів. Не сподобається вам у нас, за кілька років повернетеся назад. Допомагаймо один одному, бо держава наша – єдина. Слава Україні!

— Героям слава!

Марія ЛЯХ