МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ І РАТНЕ

грушевськийМихайло Грушевський — видатний український політичний діяч, науковець, який народився 17 вересня (29-го за новим стилем) 1866 року у м. Хелмі (Польща). Виростав Михайло Сергійович на Кавказі, навчався у Тифліській гімназії, Київському університеті (на історико-філологічному факультеті). Працював в університеті під керівництвом Володимира Антоновича. З 1894 до 1914 року працював професором Львівського університету.

Для розвитку української літератури Грушевський разом з Іваном Франком заснував і видавав «Літературно-науковий вістник», був одним з організаторів Української видавничої спілки (1899). У 1904 році власним коштом відкрив приватну вчительську семінарію у м. Коломия. Після революції 1905—1907 рр. переніс свою діяльність до Києва. Створив Українське наукове товариство (УНТ), увійшов до складу Товариства українських поступовців (1907), яке стало єдиною до 1917 р. українською організацією ліберального спрямування. З березня 1917 по квітень 1918 року — голова Української Центральної Ради. Він особисто брав участь у розробці Конституції УНР, яка була прийнята 29 квітня 1918 року. Але після державного перевороту на чолі з П. Скоропадським М. Грушевському довелося перейти на нелегальне становище.

У підпіллі він здебільшого займався науковою працею. Після кількох років еміграції працював професором історії в Київському державному університеті. Був обраний академіком Всеукраїнської академії наук, керівником історико-філологічного відділу. Помер у Кисловодську 25 листопада 1934 року. Похований на Байковому кладовищі у Києві.

Михайло Грушевський — це вчений світового рівня, творча спадщина якого вражає своїм тематичним діапазоном, енциклопедичністю, універсальністю. Його перу належать близько двох тисяч праць з історії, соціології, літератури, етнографії, фольклору. Та насамперед він увійшов у вітчизняну історію як її великий літописець, автор фундаментальної «Історії України — Руси».

Науковий доробок Михайла Грушевського особливо актуальний для Ратного. У «Записках Наукового Товариства імені Шевченка» у 1898 році побачили світ «Описи Ратенського староства з 1500—1512 рр.» Михайла Грушевського, у яких він, окрім іншого, написав:

«… приходить тепер черга на Ратенське староство. Для нього в архіві Коронного Скарбу маємо з початків XVI в. реєстри доходів від р. 1500 до 1510 і інвентар 1512 p., споряджений з нагоди передачі староства новому державцю Миколаю Філіповському. З них подаю я реєстр доходів 1500 p., доповнений з реєстрів дальших років (1501, 1502 і 1504, 1503 нема), з книги № 37 І відділу, та інвентар 1512 р. (з книги № 9 IX відділу); доповнення до реєстру подано під текстом.

Ратенське староство, зложене з двох волостей — Ратенської й Ветельської, тягнулося довгим поясом понад верхньою Прип'яттю (на 100 кілометрів майже), врізуючись клином в територию Великого князівства Литовського, між Ковельське староство і Берестейську землю, зачисляючись до Холмської землі Польської Корони. Се було глухе Полісся, що ся називає, й се було причиною, що тут архаїчні форми суспільних відносин держались довше й міцніше, як деінде, а се надає тутешнім інвентарям особливий інтерес.

Від суспільних і адміністраційних відносин Ратенського староства на початку XVI в. віє глибокою давниною: не в однім вони переносять нас аж у часи сформування Руської держави…»

Таким був вступ науковця до фундаментальної праці про історію нашого краю, яка послугувала першоджерелом для дослідження минувшини Ратнівщини загалом і сіл району зокрема.

За матеріалами Інтернет-видань

Марія ЛЯХ

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>