Короткий нарис історії села Гірники

короткий5короткий6Короткий короткий2 короткий3 короткий4від найдавніших часів до середини ХХ ст.

1 вересня 1939 р. почалась Друга світова війна. Західноукраїнські землі були приєднані до Радянського Союзу. Село Гірники входить до складу новоутвореного Ратнівського району Волинської області. Традиційний уклад життя незабаром змінився знову — 22 червня 1941 року. Німеччина напала на Радянський Союз. Волинь була окупована вже у перші дні війни. Згідно зі свідченнями місцевих жителів, орієнтовано 28 червня 1941 р. в районі мосту через Турський канал відбувся бій місцевого значення між загоном червоноармійців, які відступали із брестського напрямку, та німецьким підрозділом. Надвечір цього ж самого дня село було окуповане. Радянські солдати відступили в напрямку лісу с. Конище.

В адміністративному відношенні Гірники залишаються у складі Ратнівського району, який увійшов до складу Ковельського гебітскомісаріату. Старостою села певний час працював Йосип Дмитрович Ващук, 1900 року народження. Після його загибелі посаду обій-няв Михайло Гринюк. Співробітниками української допоміжної поліції в селі були Адам Матвійович Данилюк, 1904 року народження, і Парфіл Пилипович Комаровець, 1914 року народження. Вони обидва загинули. Також служив у поліції Лукаш Настасович Ващук, 1912 року народження, якого мобілізували потім до лав Червоної армії.

Нацистський окупаційний режим із його расовою політикою приніс величезні страждання. Єврейський коваль із Гірник Герцель Каменецький з родиною змушений був переховуватися у сусідньому с. Броди. Не всім із його родини пощастило вижити. На примусові роботи до Німеччини було вивезено 58 жителів села Гірники, де їх позбавляли прав і використовували у якості безкоштовної робочої сили. У роки окупації загинуло 12 гірниківців. З них 8 осіб постраждало через боротьбу радянських партизан із загонами УПА. Ще 4 загинуло у 1944 році під час артилерійського обстрілу. Радянські джерела повідомляють, що в результаті бомбардувань німецької авіації у Гірниках було спалено 47 будинків, німецькі війська забрали 125 коней, 65 свиней, 250 овець.

Запеклі бойові дії на Ратнівщині точилися упродовж березня — липня 1944 р. За свідченням очевидців, у Гірниках навіть знаходився німецький військовий шпиталь, зенітна артилерія. Скоріш за все її вогнем були збиті два радянські літаки, які впали неподалік с. Броди. Одна із ліній німецької оборони простягалася в районі нинишньої вул. Вересневої (урочище «Князєво»), а інша розміщувалась поблизу оз. Радожич. Коли село опинилося у прифронтовій смузі, місцевих жителів примусово виселяли з власних домівок. Частина біженців перейшла до урочища «Вонєче», що знаходилося в лісі поблизу с. Сілець-Гірницьких, як вони тоді називались. Сюди ж при можливості переводили худобу, нашвидкуруч будували примітивні землянки. Зрозуміло, що в таких умовах панувала антисанітарія,  люди потерпали від хвороб та паразитів, не вистачало продуктів харчування.

Село двічі переходило з рук в руки. Перший раз, ймовірно, воно було звільнене 20 березня 1944 р. в результаті Поліської наступальної операції. Є відомості, що у Гірниках в цей час розташовувався 378-й окремий винищувально-протитанковий артилерійський полк, що перебував у складі 70-ї армії. Невдовзі червоноармійці залишають село, поховавши тут свого однополчанина Івана Федоровича Зибарєва. Відомі імена також 10 інших червоноармійців, які загинули в боях за село. Проаналізувавши дати смерті, можна припустити, коли відбувались найзапекліші сутички. Одним із таких днів було 22 березня, ймовірно, тоді відбувався перший наступ Червоної армії. Того дня загинули: рядові Олексій Віссаріонович Бєлоцерковець (селище Кринички Дніпропетровської області) і Володимир Олексійович Сергєєв (Суми). Через декілька днів червоноармійці, очевидно, почали вести вже обороні бої.

25 березня 1944 р. близько батальйону ворожої піхоти при підтримці танків повели контрнаступ на Гірники — Ратне з метою відрізати головні сили 38-ї стрілецької дивізії Червоної армії в Жиричах. Оборону на цьому відтинку тримали підрозділи 115-го полку 38-ї дивізії. Відомо, що 25 березня у Гірниках загинули рядові Олександр Васильович Доброродний         (с. Павлівка Нікопольського району Дніпропетровської області), Іван Петрович Марков (Ярославська область, РФ), Олексій Федорович Маскалець (Харківська область), Григорій Іванович Онучкін.

Вранці наступного дня, за наказом командира 38-ї дивізії, 115-й полк відійшов і зайняв позиції на правому березі Турського каналу. Бої продовжувались і 27 березня. У цей день загинули рядові Костянтин Іванович Захарченко (Чорнобаївський район Черкаської області), Іван Тимофійович Куфаєв (с. С. Малеве Йосипівського району Курської області, РФ), Микола Григорович Холодняк (Харків). У Гірниках загинув і старшина Олексій Семенович Красовський, 1 жовтня 1921 року народження (с. Бурково Тагарського району Новосибірської області РФ). Проте дата його загибелі — 6 березня 1944 р., ймовірно зазначена помилково.

Варто звернути увагу на те, що станом на 1948 р. поблизу дороги Ковель — Брест в Гірниках знаходились дві могили рядових червоноармійців, які загинули в боях за село у березні 1944 р. «Книга пам'яті України» також повідомляє, що 2 квітня 1946 р. загинув Адам Маркелович Якушевич, якого поховали в с. Гірники. Обставини загибелі не уточнюються. За свідченнями очевидців, неподалік автобусної зупинки в Гірниках були поховані й німецькі солдати. Питання бойових дій і втрат, як з боку місцевого населення, так і з боку військовослужбовців, потребує окремого дослідження.

Німецький контрнаступ проходив доволі успішно. Так, 27 (28) березня 1944 р. один з батальйонів 56-го полку 5-ї єгерської дивізії вермахту захопив міст поблизу Гірник через Турський канал, а з ним, очевидно, і саме село.

Остаточно населений пункт був звільнений від німців 19 липня 1944 р. силами 115-го полку 38-ї гвардійської стрі-лецької дивізії 70-ї армії в ході Люблінсько-Брестської наступальної операції Червоної армії.

Після вигнання нацистських окупантів війна для жителів села не закінчилась. Почалась мобілізація до лав Червоної армії. За період 1941—1945 рр. на фронтах Другої світової війни загинуло 52 вихідці із села. Більшість із них зазначені як такі, що пропали безвісти. Далеко не у всіх відоме й місце поховання, а якщо відоме, то воно знаходиться далеко за межами України: Польща, Словаччина, Австрія, Німеччина.

Виборюючи українську незалежність, уродженці Гірник воювали і в лавах УПА. Село згадується в документах визвольного руху. Так, 1943 р. командиру роти УПА Михайлу Горніку («Орлик») вдалось переманити на свій бік загін російських козаків, який дислокувався в Гірниках і перебував на службі у німців. Спільними силами вони здійснили напад на німецький військовий склад у Ратному.
У травні 1943 р. в районі мосту поблизу села (ймовірно, через Турський канал. — Авт.) відбувся бій УПА з радянськими партизанами. Відомо, що в цій сутичці був поранений уродженець с. Заброди Ратнівського району Володимир Афана-сійович Матвіюк («Вовк»), 1923 року народження. В УПА він обіймав посаду ройового (прирівнюється до командира відділення. — Авт.). Після лікування у повстанському шпиталі став керівником майстерні УПА.
У лавах українського визвольного руху воювали Іван Забродець — вбитий 2 серпня 1944 р. групою НКВС, Адам Тимофійович Ліщук («Горобець»), 1925 року народження. Від 1949 р. він перебував у складі боївки «Галайди», вбитий 30 квітня 1950 р. опергрупою МДБ на одному із хуторів Кортеліської сільської ради. Членами українського підпілля були Андрій Боніфатійович Осіюк — вбитий 15 травня 1950 р. групою МДБ, Петро Боніфатійович Осіюк, 1920 року народження. З 1949 р. він перебував у складі боївки «Галайди», вбитий 15 травня 1950 р. групою МДБ у с. Старостине. Очевидно, двоє останніх були братами і загинули в одному ж бою.
Уродженців села зустрічаємо серед керівників ОУН і УПА. Одним з таких був Федір Лук'янович Калинчук («Федло»), 1929 року народження. Певний час він перебував у комсомолі, більше того, був командиром військової групи радянської міліції. Однак його погляди змінились, не виключено, що Федір Калинчук працював в органах радянської влади як агент повстанців. У 1947 р. він стає членом ОУН, очолює диверсійну групу. Однак у червні 1948 р. його та ще чотирьох бійців військової групи арештували в Гірниках співробітники радянської держбезпеки. З осені 1944 р. зв'язковим ОУН був виходець із села – Михайло Якович Колядюк («Борода»), 1906 року народження. Згодом він обійняв посаду господарчого у місцевій гілці ОУН. У січні 1946 р. Колядюка арештував підрозділ внутрішніх військ НКВС.
Варто зазначити, що через патріотичну позицію репресій з боку влади зазнав і Сергій Кузьмович Осіюк, 1926 року народження. Вперше його арештували у 1941 р., але він зумів утекти. Вдруге Сергій Осіюк був арештований 10 березня 1951 року і засуджений на 25 років позбавлення волі. Відбував покарання у Воркуті до 1 вересня 1956 р. Реабілітований 10 січня 1992 р., був членом Народного Руху України. За свідченнями очевидців, з останнім спілкувався Максим Лук’янович Матвіюк, близько 1927/28 року народження, що працював фінагентом у Ратному. Як переказують місцеві жителі, Максим Матвіюк пішов у підпілля, забравши з собою друкарську машинку. Незабаром в озері виявили тіло чоловіка, родина визнала його за Максима Матвіюка, хоча насправді це був не він. За деякими свідченнями, його бачили після так званої смерті. На користь участі Максима Матвіюка в українському визвольному русі свідчить факт вивезення його родини до Сибіру. Відомо також, що після бойових дій, за різних обставин упродовж 1944—1950 рр. загинуло 20 жителів села.
Історія села Гірники вміщує багато цікавих сторінок. Кожний період минулого упевнено претендує на окреме дослідження. Тому головне завдання представленого нарису — привернути увагу істориків, краєзнавців до поглибленого вивчення минуло села. Варто сподіватися, що у майбутньому окремі факти із цього дослідження будуть уточнені або набагато деталь-ніше викладені в окремій монографії. На разі цей нарис хай буде подарунком для всіх вихідців села, його жителів, а також для тих, кому небайдужа історія України.

Ангеліна Зек,
студентка І курсу історичного факультету СНУ імені Лесі Українки

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>