З 26 липня до 3 серпня тривав хресний хід у Почаївську лавру, який об’єднав людей чотирьох національностей (поляків, білорусів, українців, і навіть був один швейцарець, який ішов разом з поляками). У ньому, звичайно ж, активну участь взяли жителі Ратнівського району. Тож про труднощі й переваги ми поспілкувалися з тими, хто власними ногами протоптував дорогу до омріяного Почаєва.

Як розповіли паломники, за тиждень ходи українськими землями назбиралося 983 людини. Декому, звісно, не вистачило сил і здоров’я дійти до кінцевої точки, тож у лавру зайшло 820 учасників походу. З Ратнівщини було понад 100 осіб. Найбільш чисельну групу представили люди із Заліс – 21 особа, 18 паломників пішло із Заболоття. Найстаршою була бабуся із Любомльського району, якій у цьому році виповнилося 93 роки. Найменший – із Буциня Старовижівського району – хлопчик, якому лише два роки. З ним були тато, мама і старша п’ятирічна сестричка. Найстарша учасниця з Ратнівщини – Марина Арендарук із Заліс, про яку на сторінках газети уже писали. Наймолодші – два церковних паламарі також із Заліс – шестикласники Анатолій Гурський та Іван Денисюк. Вони уже четвертий рік ходили хресним ходом.

У середньому, за один день проходили по 30 кілометрів, проте був один ривок, коли вдалося подолати відстань у 53 кілометри. Близько чотирьохсот людей приєдналося в Луцьку. Загалом, зазначають учасники, цьогорічний хресний хід був важчим, доводилося йти бездоріжжям, інколи непередбачувано змінювалися місця привалів. Однак усі були вражені гостинністю тих, хто приймав у себе паломників. Ночували у церквах, школах, клубах, багатьох забирали місцеві жителі. Розповідають, що одна жіночка у селі Підлозці забрала до себе, у маленьку хатину, до двадцяти людей. Спали всі у невеличкій кімнаті, але й господиня, забезпечивши дорогих гостей необхідним, лягла відпочивати разом з ними, на підлозі. У селах і містах годували їх при церквах і по-людях. Кому було зовсім важко, під’їжджали, перепочивали. Допомогу тим, кому ставало зле, надавали учасники хресного ходу-медики.

Різні думки у людей викликали розповіді про те, що кілька разів паломникам на небі з’являлися хрести. Доходили до висновку, що це сліди від двох літаків, які розлетілися навхрест. Проте очевидці розповідають, що 2 серпня, коли вони проходили через село Демидівку, із хмар, що скупчилися в небесах, з’явився образ пророка Іллі, а потім у його руках проявився ще й хрест.

У Почаїв паломники зайшли надвечір 3 серпня, хоч заздалегідь планувалося, що завершиться хресний хід 4 числа. Їх привітно зустрічали у лаврі, дали змогу відпочити, щоб із радісними серцями 5 серпня, коли відзначають день Почаївської ікони Божої Матері, долучитися до багатотисячної пастви, що прибула на святкування.

А в неділю ввечері ті, хто ходив у похід із Ратного, зібралися біля храму Різдва Пресвятої Богородиці, щоб обійти хресним ходом селище з Почаївською іконою Божої Матері, яка супроводжувала їх до лаври. Бажаючих взяти участь виявилося понад сто ратнівчан. Вони обнесли святиню навколо селища по об’їзній і ґрунтових дорогах, щоб ні одне обійстя не залишилося без благодаті, що йшла від Бога. Хода тривала чотири години.

Марія ЛЯХ

Фото Андрія СИДОРУКА