Нещодавно повернулися із зони проведення антитерористичної операції волонтери з Ратнівщини, які протягом чотирьох днів їздили буремними дорогами Луганщини і Донеччини, щоб забезпечити гуманітарною допомогою бійців із нашого району.

Сергій Лідовський та Борис Хоцевич із Ратного, Святослав Головій із Заболоття, Олександр Оніщук із Видраниці двома бусами повезли в АТО продукти харчування, ліки, одяг, предмети побуту, необхідні солдатам там, де немає комфортних умов і смачної кухні.

Овочі, консерви, солодощі, сало та інші продукти зібрали прихожани та настоятелі храмів Гірниківського і Ратнів-ського благочинь і, як кажуть волонтери, люди спрацювали дуже добре. Адже спочатку планували їхати одним невеликим бусом, а зрештою все ледве вмістилося у два. Бійці завжди особливо радіють вареникам (їх уже традиційно готують на кухні НВК с. Видраниця у вільний від роботи і навчання час вчителі та учні школи та небайдужі видраничани). Цю ініціативу вперше втілили в життя члени громадської організації «Берегиня», згодом долучилася значна частина жителів села. Ось і цього разу поїхало в АТО 20 відер свіженьких вареничків, зліплених з любов’ю для земляків-солдатів. Видраницький сіль-ський голова Василь Лахтюк каже, що на це благе діло ніхто не шкодує ні часу, ні продуктів, ні сил – жінки охоче несуть із дому начинку, підприємець Сергій Лахтюк забезпечує їх борошном у потрібній кількості. Дуже оперативно спрацювали цього разу жителі Гути на чолі із старостою Миколою Свір-жевським.

Не залишилася осторонь волонтерська організація «Ратнівська громада», члени якої – підприємці – допомогли фінансово та із забезпеченням необхідною амуніцією. Для бійців закупили теплу білизну, попіклувалися про те, аби в АТО завезли сім пакунків із медикаментами. Хлібобулочні вироби у великій кількості випекли для відправки в АТО на Ковельському хлібокомбінаті, директор якого Іван Смітюх. Незмінними благодійниками залишаються заболоттівчани Валерій Бадзюк, Анатолій Березюк, Андрій Шевчук, волонтерська група «Звін». З окремих шкіл і бібліотек району передали листівки землякам. Тож спільними зусиллями у районі назбирали гуманітарної допомоги загальною вагою 3,5 тонни.

Маршрут волонтерів проліг через населені пункти Луганської і Донецької областей – Піски, Станицю Луганську, Новоайдар, Щастя, Бахмут (колишній Артемівськ), Мар’їнку. І хоч вдалося побачити не всіх ратнівчан (декому посилки передавали, а не віддавали особисто), проте поїздкою волонтери задоволені. Вони зустрілися з тими, кого вже знають не перший рік, хто після демобілізації підписав контракт і знову пішов на Схід, і з тими, хто зовсім недавно туди потрапив. Серед цих людей Андрій Левонюк із Самарів, Дмитро Гайдучик та Дмитро Козка з Гути, Богдан Савчук та Вадим Гуль із Забродів, Микола Борисюк із Поступеля, Іван Головій із Заболоття, Іван Шишко зі Здомишля.

Особисто зустрілися волонтери і з добре знаним у ра-йоні Віталієм Хвесиком, офіцером Збройних Сил України, який відбуває військову службу за контрактом і нині перебуває в районі Новоайдара – Щастя. Святослав Головій каже, що Віталій Артемович був надзвичайно радий побачити земляків та щиро дякував за моральну підтримку і гуманітарну допомогу як для нього, так і для його бойових побратимів.

Волонтери передали адресні посилки, хоча Святослав Іванович зазначає, що зараз їх дещо менше, адже більшість бійців – контрактники. Разом із тим, за період проведення АТО у волонтерів з’явилося багато добрих знайомих з усієї України у різних точках Луганщини і Донеччини, з якими вони також зустрічаються.

Сергій Лідовський каже, що зараз ситуація із забезпеченням бійців дещо краща. Немає великої необхідності в продуктах харчування. Більший де-фіцит із ліками, одягом, предметами першої необхідності. Однак зустрічали їх бійці з непідкупною радістю, із безмежною вдячністю, адже найменша дрібниця з рідної землі пахне їм сім’єю, родиною, Ратнівщиною, що вони й захищають та заради чого там опинилися.

Тож учасники АТО щиро дякують волонтерам, які доставили, людям, які організували, та людям, які допомогли фінансово і матеріально, за гуманітарну допомогу і за розуміння того, наскільки для них ця підтримка важлива.

Марія ЛЯХ