Озеро Теребовичі більше десяти років орендує підприємець із Самарів  Петро Шинкарук. З того часу воно має статус спеціального рибного господарства. Він єдиний у районі взяв в оренду водойму, а п’ять років тому до цієї справи долучився підприємець з Ратного Микола Мартинюк. А щоб бути з рибою, озеро зариблюють. Нещодавно зарибнили його чотирма тоннами риби.  Як саме зариблювали і якою рибою, були свідками наш кореспондент та начальник районного управління Держпродспоживслужби Михайло Приступа, який перевіряв якість риби та чи все в порядку з  відповідними супроводжуючими документами на неї.

Привезли рибу у спеціалізованій  величезній машині з Хмельницької області. Випускали її у водойму відразу після зважування. У тій місцині вода аж кишіла рибою. Захоплююче  видовище.  Такого,  щоб запускали в озеро  стільки багато риби, та ще й такої – вага кожної від 200-300 грамів –  не бачила. Про рибні справи у Теребовичах і про підприємницьку діяльність  поспілкувалася  з Миколою Мартинюком.

— Озеро Теребовичі в оренду взяв Петро Шинкарук п’ятнадцять років тому терміном на тридцять років. Орендує його  у Самарівській сільській раді – 80 гектарів, та у Височненській – 40 гектарів, це разом із прилеглою територією. Площа ж самого «дзеркала» водойми значно менша  -  60 гектарів.  Щороку цим  двом сільським радам платимо податки  -  50 тисяч гривень у рік. Платимо ще за оренду води управлінню водного господарства – 2,5 тисячі гривень у рік.   Відразу, як долучився до цієї справи, зарибнив озеро, окультурив приозерну зону, і сьогодні  втішаюся тим, що ратнівчани  можуть споживати хорошу свіжу рибу, придбану саме у нас. Нашу рибу оптовики продають на ринках у Ратному і частково у Ковелі. Пересічні ж ратнівчани замовляють на весілля, хрестини, інші свята.

— Миколо Михайловичу, наскільки я знаю,  питання риболовлі на озері було і є актуальним та спірним. Люди обурюються, що не мають змоги вільно рибалити на ньому.  Хто з розумінням ставиться до цього, знаючи про немалі затрати, а хто стає, так би мовити,  «на диби».  Розкажіть про свою діяльність на озері з перших днів, як взялися за цю роботу. 

— На зариблення водойми та окультурення приозерної зони  затратив немалі кошти. Наймав екскаватори районного управління водного господарства.  З одного боку озера – трясовина, ми її не чіпали, а з іншого -  обабіч водойми робили дамби, нагортаючи землю із озера, таким чином поглиблюючи, очищаючи його по краях,   нагортали землю і з прилеглого болота,  створюючи  штучну приозерну  водойму.  Зробили хороший доїзд, збудували приміщення для рибацького приладдя, кухню, яку облаштували всім необхідним інвентарем та предметами ужитку, будиночок для відпочинку рибалки, гарно облаштували місцевість, встановивши альтанку, гойдалку для дітвори. У нас тут гарно і затишно, можна не лише порибалити, але й  відпочити у тиші, у гармонії з природою.

— Скажіть, як у Вас організована риболовля? На яких умовах можна порибалити?

—   У тій водоймі, яку штучно викопали і яка прилягає до озера, вартість риболовлі у день становить 50-100 гривень, на озері – 200 гривень.

— І це незалежно від того, скільки рибак  зловив риби? А якщо цілий мішок, або жодної?

— Кому як поталанить, як посміхнеться рибалці удача. А кльов залежить від погоди, від фази місяця – добрий рибалка знає про все це, знає, коли йти на риболовлю.

— Пам’ятаю, у Вас був інцидент з місцевими жителями, які обурювались, що не можуть вільно рибалити на озері,  біля якого проживають.

— Ви ж самі бачите, скільки риби запустив, знаєте, яка її вартість. Допустити вільну риболовлю – це крах підприємцю. А особливо у дні зариблення – її можна виловити всю, поки вона адаптується.  Але, згідно з договором, виділяємо жителям села 3 кілограми риби на поховання, а найстарішим людям села дозволяємо риболовлю, попередньо домовившись про це. У водоймі купаються діти, селяни напувають худобу, хоча спеціально для її напування минулого року за свої кошти викопав ставка, та цьогоріч у зв’язку з посушливим літом води у ньому не було, тож селяни продовжували напувати худобу в озері. Про водойму, її зариблення дбаємо постійно і постій-но сплачуємо податки за її оренду, а це немалі кошти. А ще ж виплачуємо заробітну плату двом рибалкам. Витрачаємо кошти на профілактичні заходи з недопущення втрати риби через інфекційні хвороби. Рибу  треба й годувати, і це також затрати.

Коли вони окупляться, не знаю, бо гроші у цю справу вклав немалі. А йти повністю і свідомо на прямі збитки — цього не може допустити жоден  підприємець.

— Щодо зариблення водойми. Як часто Ви це робите?

— Водойму щороку зариблюємо.  Запускаємо 5-6 тонн риби у рік, а п’ять років тому  запустили найбільше — 10 тонн.  Варто сказати, що рибу запускаємо вже більшого розміру, бо маленьку поїдає щука. Сьогодні ми привезли  чотири тонни риби: 3200 кіло-грамів коропа, 600 кілограмів карася і 200 – щуки. Навесні маю намір продовжити зариблення. Зараз, восени, повністю зарибнити в тій кількості, в якій хотів би, не ризикую, боюсь, аби риба не вимерзла, адже кажуть, що зима буде суворою, а водойма є мілкою – всього 2-3 метри.  Риба, яку запускаємо, проходить усі необхідні інстанції, контролюється, перевіряється, чи не заражена, і все інше.

-  Цікаво, у яку суму обійшлося сьогоднішнє зариблення?

— Щороку на зариблення витрачаю в межах 180-200 тисяч гривень. Сьогодні ви-тратив 140 тисяч.  А першого року  значно більше, адже запустив і риби більше.  Правда, перших два роки мав добрячі збитки, адже не знав добре, як господарювати на водоймі, не був професіоналом у цій справі, і риба гинула у суворі зимові дні. Тож їздив у Львівський рибний інститут і цікавився, як вести рибне господарство, підучився, і справи пішли на краще. Сьогодні риба у водоймі є, і ратнівчани можуть порибалити, можуть і купити.

— Миколо Михайловичу, оскільки Ви вже маєте досвід з відгодівлі риби, давайте зупинимось трішки на цьому, адже багато хто із ратнівчан викопав ставки і також підгодовує рибу. Порадьте, як, чим  і коли годувати рибу?

— Годувати рибу потрібно з весни, коли температура води мінімум 20 градусів. Вона саме тоді росте і набирає вагу. Годуємо подрібненими кукурудзою та пшеницею. Цю суміш викладаємо у годівниці. А по водоймі розкидати корм, як попало, не раджу – буде закисати, а риба хворітиме. За три місяці годування витрачаємо до 30 тонн зерна. Як тільки температура знизиться, годувати не варто — риба не їсть.

— Миколо Михайловичу, окрім рибної справи, чим займаєтесь іще?

— Основна моя підприємницька діяльність – це міжнародні автомобільні перевезення.

— Ви ж ще займаєтесь і волонтерською діяльністю?

— Допомагаю військослужбовцям, нашим  молодим чоловікам, які в зоні АТО. І обмундируванням, і спецодягом забезпечував, і  БТР ремонтував  -  його взяли на виставку і він визнаний кращим БТРом частини – за це маю грамоту. А на його ремонт витратив 90 тисяч гривень. Нещодавно два юнаки йшли в зону АТО, то придбав для них коліматори, вартість кожного  600 доларів. Допомагаю дітям-сиротам. Якось до мене звернулися з Києва з проханням допомогти цим дітям, тож виділив для них немалу суму. І також маю подяки. А в  Ратному підтримую футбольну команду, яку фінансую, — нещодавно команда стала чемпіоном району з футболу. Щодо риболовлі — і сам порибалити люблю, і люблю, коли інші рибалять й втішаються уловом.

Петро Щинкарук та Микола Мартинюк  хоча і єдині підприємці в районі, які займаються рибною справою, та не єдині, хто зарибнює водойму. Адже поласувати рибою, напевно, люблять усі, та, на жаль, наші водойми бідні на неї. Тож все частіше й частіше мешканці Ратнівщини згуртовуються і  зарибнюють озера, які на території їхніх сіл, вкладаючи кошти з надією, що риба буде розмножуватись і озера багатітимуть, якщо на  шляху цієї хорошої справи не стануть браконьєри!

Валентина БОРЗОВЕЦЬ