Нещодавно дві юні ратнівчанки Тетяна Чернецька з багатодітної сім’ї та Ірина Ліщук, дитина, позбавлена батьківського піклування, яка проживає у прийомній сім’ї у Ратному, побували на відпочинку у Німеччині. Були вони там за сприяння районної організації Товариства Червоного Хреста у складі  волинської групи із 19-и дітей-сиріт, напівсиріт, дітей із багатодітних сімей, дітей,  батьки яких учасники та загиблі в АТО, на запрошення представників німецького Червоного Хреста округу Арвайлер м. Бад Нойєнар-Арвайлер. 

Впродовж п’яти днів діти  відпочивали в Освітньому центрі Німецької асоціації з порятунку життя м. Лємен (федеративна земля Рейнланд-Пфальц) і повернулися додому із приємними спогадами та в захопленні від поїздки, — повідомляє голова районної організації Товариства Червоного Хреста Світлана Савлук. — Організувала поїздку дітей,  підтримуючи дружні стосунки з німецькими червонохрестівцями, голова обласної організації Товариства  Валентина Пришко з метою відпочинку, оздоровлення та культурного обміну маленьких волинян. Волинська обласна організація Товариства Червоного Хреста України тісно співпрацює з польським Червоним Хрестом, реалізуючи низку міжнародних програм. Для поїздки відбирали дітей із пільгових категорій, та ще й які добре навчаються у школі, до того ж, обов’язково вони повинні були мати закордонні паспорти. Таким чином, щасливчиками стали Тетяна та Ірина.

— У Німеччині ми перебували протягом п’яти днів, а разом з дорогою у поїздці були дев’ять днів, — розповідає Тетяна Чернецька. -  Як їхали до Німеччини і поверталися додому, зупинялися в Польщі, в селі Слава,  де є величезне озеро — там купалися, дуже гарно відпочили. У Польщі зустрічали і піклувалися про нас представники польського Червоного Хреста. Ми були і в одному із замків у Любліні, побачили весілля — було цікаво сфотографуватися разом з нареченими  на фоні замку. Це молодята виявили бажання сфотографуватися з дітьми з України — ми були у формі Українського Товариства Червоного Хреста. А в  Німеччині щодня  активно проводили час, подорожуючи різними містами, перепливали поромом знамениту річку Рейн, були в замку, бачили  величезний акваріум, возили нас і в аквапарк під відкритим небом, у гори — у  канатний парк, де піднімалися вгору, були у гольф-клубі — грали в гольф.

А в останній день нашого перебування виступили з невеличким концертом,  на якому всі ми були одягнуті у вишиванки — нам ще, коли виїжджали з дому, то сказали, щоб брати із собою в тому числі і вишивані українські сорочки, плаття або спіднички.  Співали пісні, розказували вірші про Україну, господарям подарували сувеніри з національною символікою, а ще вручили представникам Червоного Хреста Німеччини короваї, які спекли волинські майстрині, чотири корзини з українськими продуктами.

— Не боялися їхати за кордон без мами, тата, вам же лише по одинадцять років?

— Ні, не боялися. З Німеччини додому два рази телефонувала, — говорить Тетяна. — Відразу не могла додзвонитись, але допомогла в цьому наша супроводжуюча, і вже на третій день почула голос мами… Сказала їй, що в нас усе добре.

— Які враження від перебування у Німеччині?

— Ми дуже-дуже задоволені поїздкою, — мало що не в один голос сказали дівчатка. – Мене найбільше вразило, — продовжила Ірина, що там біля будинків немає заборів, там все видно, а дороги які ідеальні! І люди дуже хороші. Навіть, коли ми хотіли купити, наприклад, морозиво чи солодощі, то грошей не хотіли від нас брати – все давали даром. І ми нічого зі своїх грошей, які давали нам батьки, не потратили. А усі витрати на дорогу, перебування в Німеччині оплатило Товариство німецького Червоного Хреста, представники якого нас дуже гарно приймали, проводили для нас пізнавальні екскурсії. Жили ми в дуже хорошому готелі, і харчування добре було, і все це безкоштовно для нас. А якщо хтось хотів купити якийсь сувенір у Німеччині, то це дуже дорого, але додому ми приїхали не з порожніми руками – нам подарували на згадку про перебування у Німеччині пов’язки-хустинки, рюкзаки, іграшки, інший дріб’язок. У Німеччині нам дуже сподобалось, і ми всі-всі задоволені поїздкою, за що дякуємо її організаторам.

— З  німецькими дітьми  зустрічались?

— Так. З нашої групи Софійка трохи знала німецьку, в школі її вивчає, то вона найбільше спілкувалася, а я в Польщі – бо польську мову дещо знаю, а німецьку вивчаю з нинішнього навчального року, — говорить Тетяна. — У день, коли ми виступали з концертом, з німецькими дітьми грали в різні ігри, деякі з них вперше, і ми навчились у них грати. З усіма волинськими  дітьми ми здружилися.

— Дівчата, хотілось би ще поїхати?

—   Організатори говорили, що наступного року планують поїздку дітей пільгових категорій у Францію. Хотілось би, але не знаємо навіть, чи запропонують нам вдруге, напевно, що ні, шкода...

Валентина БОРЗОВЕЦЬ