І восени сонце може бути лагідним

GmQ96ihUilc TSGFRVpAMnkМожна кожного дня говорити про добрі справи, а можна мовчати і творити добро. Саме під таким гаслом та з веселою піснею на вустах вирушили учні 4 – Б класу до реабілітаційного центру смт Заболоття. Попереду – класний керівник Білітюк Ольга Федорівна, а за нею — схвильовані дітки, які від своєї вчительки постійно вчаться шанувати старість.

Погожий осінній день ховав за опалим листям сліпучі промені сонця, теплий вітер підхоплював дитячу пісню та доносив до сердець перехожих. Зайшли до зали, зупинилися. На нас радісно дивилися бабусі та дідусі, їх усіх – 20, на жаль, тільки 8 з них мають змогу самостійно ходити… Розчулила стареньких молитва за Україну та пісня «Сяє місяць у сірій мглі». Учні почастували всіх пиріжками. Коли поспілкувалися з Марією Гаврилівною, жителькою Донеччини, то дізналися, що вона 40 років пропрацювала вчителем, а тепер їй 91-й рік і вона знаходиться тут, у Заболотті, але самостійно ходити вже не може. Зі сльозами на очах промовила:

— Дітки, дякую вам за таке чудове свято. Я знову відчула себе у класі!

І залунало, полетіло до самої душі насторожливе «Не грайтеся, діти, в війну», проникливе  «Вибач, мамо», лагідне «Мені сорочку мати вишивала». Защеміло серце, коли з’являлися сльози, та добре було на душі, коли ми бачили посмішки на обличчях стареньких…

Діти нерідко відвідують реабілітаційний центр, бо пам’ятають, що все на світі починається з добра. І кожна маленька добра справа залишає теплий спогад у серцях людей, який зігріває у найлютіші життєві морози. Що не кажіть, а ми радіємо, коли нас пам’ятають.

   Катерина ЯТЧУК,

   член гуртка журналістів

смт Заболоття

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>