За півтора роки війна, на жаль, вже стала звичним словом у нашій повсякденності, але неможливо звикнути до переживання за долі людей, і особливо земляків, рідних. Радує лише одне, що люди не втомлюються допомагати, хто чим може.

Увосьме зібрався видраницький учительський колектив у стінах шкільної їдальні, аби хоч трохи прикрасити важкі будні солдатів і почастувати смачними варениками та пончиками. Свою пекарську майстерність продемонстрували не лише вчителі, але й добровольці-школярки. Найменшими і найстараннішими  трудівницями тут були учениці другого та шостого класів. За кілька годин від праці злагодженої та натхненної команди вишикувались ряди відерець з варениками та пончиками з різноначинням.

Вже на другий день наші волонтери на чолі з Вадимом Дейнекою повезли наготоване разом із зібраним продовольством на схід України.

І головна мета старань видраницьких вчителів не лише підгодувати стомлених військовим життям хлопців, але й дати відчути, що про них не забули, що за них хвилюються. І тут, так само як і там, з невимовним бажанням, щодня, щогодини і щохвилини з тривогою і з вірою чекають такого безцінного миру.

Юлія Аврамук