Вони дуже схожі між собою, АЛЕ З РІЗНИМИ ХАРАКТЕРАМИ І ДОЛЯМИ

близнятваблизнята 1Близнята, ратнівчанки Наталія Жерш та Людмила Виховська, дівоче прізвище яких Заєць, 27 жовтня відзначили 45-ліття. І вперше за всі ці роки одна святкувала день народження, інша – ні. Така доля. А як ти будеш святкувати, коли не висохли сльози, не стишилась у горі душа по втраті сина, якого півроку тому після дорожньо-транспортної пригоди 20-літнім поховала?! А якщо говорити про виклики долі, то ще зовсім молодою, тільки місяць, як народила синочка, якого вже не має на цьому білому світі, двадцять літ тому поховала й коханого чоловіка — він також загинув на дорозі. І вже скільки літ, після народження другого сина у другому шлюбі, скитається по лікарнях, поправляючи своє підірване здоров’я! Це Людмила вперше не святкувала іменин, хоча її вітали, дарували квіти. Але молода жіночка чорної хустини не зняла. Вітала її і сестричка Наталія, а вона її, бо це ж їхній спільний день народження. З Людмилою і поспілкувалася про життя близнят, про ту невидиму павутину, яка тримає ще й до сьогодні їх разом.

ЯК У КОВЕЛІ РАТНІВСЬКІ ГРОШІ ДІЛИЛИ

Більше тридцяти питань було включено до порядку денного 2-ї сесії Ковельської районної ради 8-го скликання, яка відбулася 18 грудня, і два з них стосувалися Ратнівського району – так, саме району. Перше – його фінансів, тобто зароблених нами грошей. Називалося воно «Про внесення змін до рішення Ратнівської районної ради від 20 грудня 2019 року №36/10 «Про районний бюджет на 2020 рік» (подібні питання були винесені на розгляд сесії й щодо інших колишніх районів). Інформувала депутатів начальник фінансового відділу Ратнівської райдержадміністрації Людмила Ковч.

РАТНІВСЬКОГО МУВГ БІЛЬШЕ НЕМАЄ

30 вересня стало останнім днем існування Ратнівського міжрайонного управління водного господарства. З 1 жовтня цього року воно було реорганізоване шляхом приєднання до Регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області (так тепер називається колишній облводгосп) на правах дільниці. Таким стало завершення реформи галузі, хоча спочатку перспективи вимальовувались кращі. Адже три роки тому до нашого управління було приєднане Шацьке і воно обслуговувало територію чотирьох районів – Ратнівського, Старовижівського, Любомльського і Шацького. А з липня цього року до нього приєднали ще три районних управління – Камінь-Каширське, Любешівське і Маневицьке, так що Ратнівське МУВГ стало мало що не «імперією». Передбачалося, що в області залишиться всього два міжрайонних управління – наше і Ковельське. Однак за літо «нагорі» щось передумали і вирішили ліквідувати їх як юридичні одиниці взагалі.
Як розповів нам Михайло Тимощук – останній, виходить, начальник управління, в районі залишається Прип'ятська експлуатаційна дільниця. Відбулося велике скорочення. Якщо в управлінні працювало раніше 33 інженери, то залишиться всього дев'ять і 56 робітників. Протягом жовтня триватиме ще процес ліквідації.
Дмитро МОРОЗ

ЮВІЛЕЙ ШКІЛЬНОЇ РОДИНИ

школа 22школа 2Під небом, чистим і бездонним,
Живе людина на землі,
Яка долає шлях невтомно.
Ім'я цим людям — вчителі.
Щомиті мудрий скульптор вчитель
З граніту душу дістає
І вчить дітей життя любити,
Бо скарб безцінний в нього є.
Напередодні Дня працівників освіти, 4 жовтня, Ратнівська загальноосвітня школа №2 ім. М.Заліпи відзначає 25-літній ювілей з часу її реорганізації в школу І-ІІІ ступеня. За рішенням Ратнівської районної ради №78 від 23.05.1995 року школу-інтернат І-ІІ ступеня було реорганізовано в ЗОШ І-ІІІ ступеня №2 селища Ратне. Новостворена школа, привітно розкривши свої двері, прийняла сотні дітей ратнівчан, зігріла їх своїм теплом і турботою.
Хто б ми не були – лікарі чи вчителі, водії та продавці, інженери і бізнесмени, та просто хороші люди, – спільне, що об’єднує всіх нас, — це слово «школа». Альма-матер вказала кожній дитині, кожному з нас власну дорогу в життя. Колектив школи шкодує, що в умовах пандемії ветерани праці, вчителі-пенсіонери, випускники школи не можуть зібратися усі разом у рідних стінах і розділити радість свята.
Калейдоскоп десятиріч – калейдоскоп поколінь. Годинник школи відлічує час уроками. Змінюються методики і підручники, на зміну рахівниці прийшов комп’ютер. Ми маємо свої перші здобутки, традиції, девіз, емблему, гімн.

Анатолій Дудік: «ОСОБИСТЕ ЖИТТЯ І РОБОТА – НЕРОЗДІЛЬНІ»

дудік1молокозавод 6Інтерв’ю з ювіляром Анатолієм Дудіком – директором ТзОВ «Ратнівський молокозавод», який нині працює під торговою маркою «Золота Рать», — про життя, роботу, злети і проблеми, та хобі…
Анатолій Микитович Дудік минулої суботи відсвяткував 60-ліття від дня народження, з яких 38 років віддав молочній галузі, і 14 років очолює «Ратнівський молокозавод». А працює на молокозаводі з перших днів його створення: брав активну участь у будівництві, сам вчився і людей вчив працювати на новому обладнанні, виводив у число найкращих і радів його успіхам, до болю переймався проблемами і спадом не лише виробництва, а й в цілому банкрутства підприємства, а тепер втішається, що завод відновлює роботу, і мріє, що запрацює він з часом на повну, повертаючи минулу його славу.
Анатолій Дудік за роботу має чимало нагород різних рівнів, серед яких найвищі: почесне звання «Заслужений працівник промисловості України», до речі, єдиний в районі, нагороди від двох президентів України, трудова відзнака «Знак Пошани». Але найбільша його нагорода, коли очевидні плоди праці, коли завод працює і розвивається, а люди задоволені роботою і отримують достойну заробітну плату. Все це було, і все це буде – така надія.
Анатолій Микитович ніколи й не мріяв працювати у переробній чи харчовій промисловості. Мав мрію бути радіофізиком. А тепер ця мрія перетворилася в хобі, а основна робота – молокозавод. Збулися пророчі слова колишнього генерального директора об'єднання молочної промисловості області Григорія Мазніченка, що «Молочна галузь так затягує, затягне, Анатолію Микитовичу, і тебе». Так і сталося. Молочна галузь для Анатолія Дудіка – робота, клопоти, плани, наміри, пошуки, та, по суті – все життя.

Завантажити (PDF, Невідомий)