УКРАДЕНЕ КОХАННЯ
Степан з Федорою проживали на хуторі за селом аж під самим лісом, між кущами ліщини та зеленими соснами в невеличкому ще батьківському будиночку. Ростили двох маленьких доньок і старшу Галину.
Мама була завжди доброю, ласкавою, привітною. Любила співати пісні. Тато — навпаки, був суворим, малоговірким, з гострим поглядом та дуже працьовитим. Для Федори та доньок татове слово — закон.
ТЕРНИСТИЙ ШЛЯХ ДО ЩАСЛИВОГО ЖИТТЯ
Зоя голубими оченятами зустрічала і проводжала кожного, хто навідувався до дитячого будинку до їхньої групи. Після таких відвідин когось забирали у сім'ю. От і цього разу забрали її найкращу подругу. Оксанка була щаслива, міцно обійняла подругу і мовила, що ніколи її не забуде і ще багато разів озиралася, йдучи за руки із новими мамою і татом.