Днями у Польщі озвучили прогноз про те, що у 2018 році зросте кількість заяв на отримання «Карти поляка». Справа в тому, що у наступному році виповнюється 10 років відтоді, як Польща видала перші «Карти поляка». А так як термін їхньої дії 10 років, то у 2018 році претендуватимуть на заміну усі ті, кому їх видали у 2008 році.

За статистикою Міністерства закордонних справ Польщі, до 15 серпня 2017 р. розглянули 18 тис. 647 заяв про надання «Карти поляка». Протягом 2016 року це число становило 27 тисяч заяв. А претендують на неї жителі сусідніх із Польщею країн, які мають підтверджене польське коріння. Особливо багато власників «Карт поляка» на територіях, які колись входили до складу Польщі і на яких проживали етнічні поляки. Мають право її отримати й ті, чиї діди служили в польській армії, та мають документи, які підтверджують ці факти.

«Карта поляка» стала особливо вабити українців останніми роками, адже її наявність передбачає можливість отримання шенгенської візи на 10 років, а також легальне проживання на території Польщі з виплатою соціальної допомоги від держави та цілий ряд пільг і преференцій порівняно з іноземцями, які проживають на території Польщі.

Так, від січня до 1 вересня 2017 р. подано приблизно 7 тис. заяв про надання дозволу на постійне перебування на підставі «Карти поляка» та майже 5 тис. клопотань про грошові виплати для цих осіб. Найбільшу кількість заяв на отримання таких виплат подали в Мазовецькому (31 %), Люблінському (12,6 %), Малопольському (10,5 %) та Нижньосілезькому воєводствах. Найбільше заяв подали громадяни України та Білорусі.

Попри офіційну статистику, ратнівчани, які зверталися у Генеральне консульство Республіки Польща в Луцьку з питанням отримання «Карти поляка», відзначають, що відбір останніми роками став надзвичайно жорсткий. Можливо, через те, що українці в польському прикордонні дізналися, що тут практично кожен може вивести свій родовід до часів, коли Волинь належала до Польщі, та віднайти документи чи архівні дані про те, що їхні діди-прадіди жили, навчалися, працювали у цій державі, були поляками або служили в польському війську.

Сьогодні набагато складніше довести свою приналежність до польського народу, ніж це було ще 5-6 років тому, коли елементарні базові знання польської мови і довідка з архіву про те, що дід або бабуся були у списках виборців до польського сейму, уже були запорукою того, що людина отримає «Карту поляка». Зараз консули більш прискіпливо ставляться до довідок, посвідчень, інших документів, які пред’являють заявники. Поріг знань польської мови також зріс, співбесіди з консулом складніші, ніж були раніше. Проте усе це можна пройти, якщо вдасться зробити найперший крок – зареєструватися на співбесіду з консулом, так як реєстрація відбувається виключно в електронному вигляді раз на місяць, а потрапити у невеликий ліміт місць просто нереально. Відтак найчастіше проблеми виникають на початковому етапі – з реєстрацією.

Тож сподіватися, що ситуація покращиться у наступному році, не варто, так як до бажаючих отримати «Карту поляка» вперше додадуться ще й ті, хто буде її міняти.

Марія ЛЯХ