під час святкування 71-ї річниці визволення району від німецько-фашистських загарбників
У день святкування 71-ї річниці визволення району від німецько-фашистських загарбників, минулої неділі, зранечку плакало небо. Та, незважаючи на дощ, ратнівчани та їхні гості, серед яких колишні перші особи району, зібралися біля обеліска Слави на мітинг. А, як тільки розпочався мітинг, небо перестало дощити, даючи можливість людям по-належному вшанувати пам’ять загиблих, вклонитися живим.

Мітинг відкрила коротким вступним словом ведуча Тетяна Панасюк, яка наголосила, що святий обов’язок кожного з нас берегти пам’ять про безсмертний подвиг воїнів Другої світової війни, і надала слово голові районної ради Миколі Макаруку.

Микола Михайлович, вітаючи всіх зі святом, повідомив, що на сьогодні в районі залишилося лише п’ятнадцять учасників бойових дій у Другій світовій війні. На свято прибув тільки Іван Маркович Глущук — учасник партизанського руху на Ратнівщині, уродженець села Гута. Микола Макарук ще раз пригадав історію звільнення району. А розпочалося воно 5 березня 1944 року військами 2-го Білоруського фронту в ході Поліської наступальної операції.
— У середині березня радянські війська форсували Прип’ять і визволили ряд населених пунктів від Ратне до Заболоття. Але через весняне бездоріжжя тили та артилерія відстали і цим скористався ворог, який відкинув радянські частини назад за Прип’ять. Лінія фронту на кілька місяців стабілізувалася по річках Прип’ять та Вижівка. Внаслідок постійних бойових дій гинули не лише солдати, але й мирні жителі району. Після тривалого, майже чотиримісячного, протистояння війська 1-го Білоруського фронту під командуванням маршала Рокосовського у ході Люблінсько-Брестської операції за період з 17 по 20 липня визволили усі населені пункти нашого району. 20 липня 1944 року в ознаменування цього подвигу столиця Радянського Союзу Москва салютувала двадцятьма артиле-рійськими залпами з двохсот двадцяти чотирьох гармат. Пам’ять про цю війну житиме завжди, адже майже кожну родину вона обпалила своїм кривавим подихом.
Микола Михайлович від імені всіх ратнівчан висловив вдячність воїнам 160-ї гвардійської стрілецької, 38-ї та 76-ї стрілецьких дивізій, учасникам партизанського руху, мирним жителям за визволення нашої землі від окупантів.
За пропозицією Миколи Макарука присутні вшанували пам’ять майже тисячі двісті воїнів-визволителів, які спочивають вічним сном у братських могилах, тисячі чотириста чотирьох жителів Ратнівщини, які загинули на фронтах Другої світової війни, усіх жителів району, які загинули під час окупації.
Микола Макарук наголосив, що берегти пам’ять про подвиг народу у боротьбі з нацизмом – наш священний обов’язок, особливо тепер, коли маємо нову реальну війну на Сході України.
— З початку проведення АТО мобілізували 291-о жителя району, а на даний час проходять службу в зоні АТО або військову підготовку на полігонах 170 наших земляків.
Сповна виконали свій військовий обов’язок і загинули смертю героїв від рук ро-сійських терористів Повх Микола, Луцик Леонід, Білітюк Василь, а також загинули за інших обставин наші мобілізовані Тричук Іван, Коляда Дмитро, Вавдіюк Олександр, минулої п’ятниці поховали ще одного мобілізованого з Млинового Корнелюка Василя. Ця війна завдає українському народові величезних людських жертв, які гинуть в боях з терористами, мирні жителі змушені ставати біженцями у власній країні, не кажучи вже про знищення економіки та інфраструктури регіону.
Голова районної ради висловив впевненість, що керівництво держави за підтримки європейської та світової спільноти, а головне — при умові єдності української нації, зробить все можливе для перемоги. Привітав усіх зі святом і побажав мирного неба, міцного здоров’я, добра і процвітання кожній родині та нашій державі.
З вітальним словом до присутніх на мітингу звернувся радник голови облдержадміністрації Андрій Харлампович, який подякував ветеранам за перемогу, за героїзм і муж-ність. Він зупинився на втратах, яких зазнав наш народ у Другій світовій війні: від рук гітлерівських загарбників загинуло більше 7 тисяч жителів району, 1411 ратнівчан не повернулися з фронтів війни, 1250 солдат і офіцерів різних національностей полягли, визволяючи землі Ратнівщини від фашистського іга, 2875 мирних жителів села Кортеліси було знищено фашистами, з них 1620 дітей.
— Схожі виклики, як і сім десятків років тому, на жаль, сьогодні постали перед Україною знову. Учасники антитерористичної операції на Сході нашої країни відвойовують право на незалежність та свободу. Святою справою для нас, нащадків, є обов’язок відстояти мир та не звернути з обраного шляху. Адже Україна єдина у своєму європейському виборі. Подвиг ветеранів додає нам сил та наснаги у нинішній боротьбі за свободу, незалежність та суверенітет України. Низько вклоняюся вам, ветерани, і щиро дякую за перемогу, за розуміння, за батьківську підтримку в розбудові незалежної України. Бажаю усім миру, спокою, злагоди і добра, впевненості у своїх силах і щасливому завтрашньому дні.
Участь у мітингу взяли батьки загиблого мобілізованого з Велимчого Миколи Повха — Іван Федорович та Наталія Миколаївна. Андрій Адамович подякував їм за сина, за героя України, героя Ратнівщини, і повідомив, що Указом Президента України від 4 червня 2015 року нагороджено Повха Миколу Івановича орденом «За мужність ІІІ ступеня» посмертно. І орден, і квіти для батьків вручили Адам Харлампович та Микола Макарук.
Селищний голова Володимир Кулик, вітаючи всіх зі святами – 71-ю річницею визволення району та 815-річчям Ратного, повідомив, що із 109 ветеранів війни Ратного, що безпосередньо приймали участь на фронтах, залишилося лише п’ять: Василь Григорович Шумейко, Гнат Федорович Коваль, Євген Євгенович Бордюговський, Петро Карпович Ніколаєнко, Йосип Філімонович Тарасюк, та, на жаль, вони не змогли за станом здоров’я і ношею літ прийняти участь у святкуванні.
Володимир Кулик також висловив стурбованість з приводу подій на Сході держави та віру, що найближчим часом ми перегорнемо цю жахливу сторінку в історії України, віру в Перемогу українського народу, віру в те, що всі ратнівчани, мобілізовані для боротьби за цілісність України, повернуться додому живі і неушкоджені.
Виступив на мітингу Почесний громадянин Ратнівщини, ветеран праці, член президії ради ветеранів Микола Круглій.

— Моє покоління — покоління дітей війни. Ми не воювали, але жили в роки війни і добре пам’-ятаємо воєнні та післявоєнні роки, знаємо смак борщу з лободи, хліба із жолудів, пам’ятаємо зруйновані села під час війни і відбудову сіл та селищ району, а згодом самі брали активну участь в соціальному і економічному розвитку, домог-лись високих досягнень у промисловому і сільськогосподарському виробництві району. Вшановуючи в ці дні річницю визволення району від німецько-фашистських окупантів, ми низько вклоняємося ветеранам, учасникам війни, бойових дій, партизанам. Вічна слава всім, хто поліг на фронтах, у партизанських загонах, в підпіллях, у концтаборах, хто помер від ран, голоду і нестатків. Від імені президії районної ради ветеранів бажаю усім миру у нашій державі, міцного здоров’я, благополуччя, спокою, усього найкращого.
Привітав зі святом усіх ратнівчан голова обласної організації ветеранів України Олександр Булавін. Він наголосив, що історичний досвід Другої світової війни повинен вчити нас долати ті труднощі і виклики, які виникли зараз в нашому суспільстві.
— Ми сьогодні, як ніколи, повинні бути згуртованими і єдиними, щоб забезпечити громадянський спокій і мир у нашому суспільстві, а також боротися за конституційні права своїх громадян. Вічна пам’ять воїнам — визволителям! Слава переможцям! Збережемо мир і спокій на українській землі!
Хор ветеранів праці «Журавлі» виконав декілька пат-ріотичних пісень. Від учасників мітингу до обеліска Слави, хреста борцям за волю України та пам’ятника «Афганський біль…» були покладені вінки та квіти.
Вінки та квіти були покладені і на братські могили, що на кладовищі. Благочинний Рат-нівської округи отець Анатолій Гурський та священик храму Агапіта Печерського отець Ігор Антонюк відправили панахиду за загиблими в роки війни.
А вже ближче до вечора в парку Ратного відбулося святкування Дня селища. Як рат-нівчани святкували 815-річчя Ратного – у наступному номері газети.
Валентина БОРЗОВЕЦЬ