Найбільше в районі сільськогосподарське підприємство СТОВ «Ратнівський аграрій», яке заявило про своє існування декілька років тому, сьогодні розпочинає жнива. Спеціалісти товариства сподіваються на хороший врожай, адже тут працюють на продуктивність мало що не цілорічно, і добре знають, що посіяти зернові – це навіть менше півсправи, тож постійно, аж до збирання врожаю, зернові лани підживляють, обробляють — борються зі шкідниками та різними хворобами на них. А в результаті, для прикладу, минулого року мали 75 центнерів з гектара пшениці, більше 40 центнерів з гектара тритікале та вівса, 24 – сої. Та, як не дивно, для підприємства це не ті показники, які б хотіли мати, адже на фоні інших ведучих сільськогосподарських підприємств області вони не найвищі, та відразу ж зазначу, що на рівні району — найкращі. Нещодавно наш кореспондент зустрілася з агрономами товариства й поспілкувалася про їхнє сьогодення, справи землекористування та виробництво сільськогосподарської продукції. Головний співрозмовник – заступник директора по рослинництву СТОВ «Ратнівський аграрій» Юрій Мазурик.
— Наше господарство, інвестором якого є Андрій Панніков, має в оренді в межах 8 тисяч гектарів землі на територіях чотирьох районів області: Ратнівського, Старовижівського, Ковельського та Турійського. Найбільше орендуємо землі на Ратнівщині, бо саме тут розпочинали свою діяльність, і тут, до речі, вона у найкращому стані. В цілому ж відсотків 50-60 орендованої землі — запущені, зарослі, болота і напівліси, які викорчовували, виробляли хороший лан. Щорічно дещо збільшуємо кількість землі, хоча цьогоріч довелося навіть відмовитися від орендованої у Кримнівській сільській раді Старовижівського району. Виробили там поле, посіяли овес та кукурудзу, але ті лани так стоптали, так знищили і це при тому, що платимо селянам за оренду, платимо і в бюджет сільської ради. Такого ще не бачили ніде. А ще площі порозрізали, виділивши селянам земельні паї в натурі, тож змушені були відмовитись від їх оренди. Добавили дещо по Смідинській сільській раді, а ще беремо участь у тендері на оренду землі строком на 50 років також на Старовижівщині і сподіваємося його виграти.

— Юрію Федоровичу, розкажіть про зерновий лан СТОВ «Ратнівський аграрій» у нинішньому році.
— Посіяли ми 800 гектарів озимої пшениці, 350 гектарів озимого ячменю, до 800 – озимого тритікале, стільки ж озимого ріпаку, 1000 гектарів ярої сої, 1500 – кукурудзи на зерно і 450 – кукурудзи на силос, до 500 гектарів олійної редьки, і до 300 гектарів льону олійного.
— У вас постійно на зерновому лані техніка. Люди дивуються, що ж так часто можна робити на ньому?
— Щоб виростити хороший врожай – мало того, що ти посіяв, потрібен догляд: підживлення, обробіток, захист. Посіяти – це лише одна десята складова врожаю. А далі, коли зійшли зернові, агроном починає застосовувати всі вміння, досвід, а в кого його немає, – вчиться, як правильно провести обробіток, догляд за культурами. Ми займаємося інтенсивною технологією вирощування зернових, і хоч маємо великі затрати, та йдемо на врожайність, отримати яку без затрат неможливо. Ми вже переконалися: зекономиш на одному обробітку – втратиш до 20 відсотків врожаю. А такий варіант нам не підходить — хочеться бачити хороший результат своєї праці. Врожайність, яку мали сільгосппідприємства років двадцять тому, 30 центнерів з гектара, що тоді було супер, то тепер така врожайність — одні збитки. У минулому році пшениця дала по 75 центнерів з гектара. Такого задоволення в роботі агронома ще не мав, хоча маю чималий досвід агрономічної роботи в попередні роки. Як посипалось зерно! Комбайнери говорили, що впродовж двадцяти літ їхнього трудового стажу на жнивах такого не бачили — пройдуть декілька метрів і повний бункер зерна! Видно результат своєї роботи, і душа радується. Але, щоб такого досягти, треба мати насамперед відповідне насіння, а у нас на сьогодні, як не прикро, його ще немає. Ми пробуємо висівати різні сорти, багато уваги приділяємо системі захисту, для прикладу, пшеницю обробили чотири рази, аби мати якісне насіння. Щось не допрацюєш і відразу рахуй відсотки збитку. Нюансів багато. А ще ж природні фактори, на які ми навіть не можемо вплинути. Для сої, наприклад, дуже потрібен дощ, біля неї ходиш-ходиш, а вона може і не вродити. Це культура чистого поля, культура, яка не в змозі генетично боротися з бур’янами і з нею дуже важко, але нею всі хочуть займатися, адже від реалізації виходять нормальні економічні показники. Ми в цьому році досліди проводили, сіяли її за чотирма схемами, адже те, що рекомендує література, не підходить для нашої зони — у нас бідні грунти, тож експериментуємо, вивчаємо — робота агронома постійно в оновленні. Зараз зовсім інші підходи, вимоги, умови праці. Колись було три види міндобрив – вніс чи не вніс, і вся робота, а тут ми навіть взимку плідно працюємо, робимо розрахунки, що краще нам підходить і на яких грунтах. У поле виходимо в лютому і тільки в листопаді, а то і в грудні, завершуємо жнива кукурудзи.
— У товаристві і землі багато, і штат агрономів немалий.
— У нас сім агрономів, три з яких колишні голови колгоспів: В’ячеслав Миронович Турчак (СВК ім. Лесі Українки — с. Заброди), Йосип Анатолійович Старушик (СВК ім. Суворова – с. Замшани), Сергій Миколайович Біднюк ( КСП ім. Пархоменка – с. Дольськ Турійського району), досвідчений агроном Віталій Петрович Олексюк, який довгий час працював у СВК «Україна» (с. Прохід), і молода зміна — Олена Миколаївна Гасюк та Олександр Миколайович Бірук. Скажу, що усі вони роботу свою люблять і відповідально ставляться до неї – інакше не можна. Якщо не любити її, то й не знаю, навіщо тут робити?!
— Розкажіть трішки про себе, звідки Ви і ким працювали до цього часу?
— Родом із Буциня, працював агрономом тринадцять років, тривалий час — менеджером у молочному бізнесі. Життя – на колесах. Тепер уже в СТОВ «Ратнівський аграрій». Роботу люблю, тут можу себе реалізувати, можна поекспериментувати і побачити результат. А, якщо результату немає, то яка любов до роботи, яке задоволення? Ніякого. Стараємося працювати і працюємо. А працювати є над чим і є з ким. Стараємося виконувати роботу так, щоб комар носа не підточив. А є помилка – відповідай. У нас важка робота, насправді, від зорі до зорі. Працюємо без вихідних, без свят – інакше не встигнеш і понесеш затрати.
— На порозі жнива. Як ви до них підготувалися і над чим сьогодні працюєте?
— Ми тільки-но закінчили обробіток зернового лану від бур’яну та його підживлення. Починаємо сіяти траву. Заготовляємо трави для тваринництва, адже наше господарство утримує мало що не дві тисячі голів великої рогатої худоби м’ясної породи на тваринницькому комплексі в Якушах. Добре, що великих проблем з технікою немає, бо якби ще проблеми були тут, працювати було б значно важче. А на жнива виходимо у вівторок, приступаємо до збору ячменю.
Валентина БОРЗОВЕЦЬ