НАРОДЖУВАНІСТЬ ЗМЕНШУЄТЬСЯ

На превеликий жаль, у Поступельській сільській раді смертність суттєво перевищує народжуваність, і ця тенденція спостерігається протягом останніх 4-5 років. У 2015 році народилося лише четверо діток, а померло уже тринадцять людей. Для 2014 року було також притаманне негативне сальдо – народилося 15, а померло 22 особи. Слід зазначити, що на території сільської ради мешкає 1070 жителів, з них 220 в Адамівці та 196 у Зоряному. Відтак у Поступелі живе 654 особи.

НА ШЛЮБИ ЦЕЙ РІК МЕНШ ПРОДУКТИВНИЙ

Шлюбів уклали чотири, це, порівняно з попереднім роком, мало, адже у 2014 році на жителів сільської ради напала «ве-сільна лихоманка». Тоді одружилося сім пар. Проте були ще й такі, що реєстрували акти створення сім’ї в інших сільських радах. Особливо активними були жителі Адамівки. Там у двох сім’ях аж по троє сестер повиходили заміж за один рік. Цьогоріч одружень менше. Однак секретар сільради тішиться, що принаймні немає розлучень.

ПОЧАЛИ БУДУВАТИСЯ

Протягом останніх майже десяти років у селах Поступельської сільської ради не проводилася забудова. Не було необхідності, та й бажаючих також не виявлялося. А в цьому році уже з’явилося п’ять забудовників. Як стверджує секретар Надія Аврамук, будувати власні помешкання є де, аби було бажання. Однак люди висловлюють прагнення внести зміни до генерального плану села, щоб по вулиці 1-го Травня додати земельні ділянки під забудову і таким чином продовжити житловий масив до траси, яка веде до Каменя-Каширського.

РОЗБУДОВУЮТЬСЯ МАГАЗИНИ

Ще у минулому році підприємець Світлана Левонюк збудувала новий магазин «Берізка» у Поступелі. Для цього вона при-дбала житловий будинок, змінила його цільове призначення, і зараз люди мають змогу купувати там товари повсякденного попиту. А в Адамівці Антоніна Пачка викупила магазин, що біля церкви. Тепер він став окрасою села. Тож люди жартома кажуть, що якби ще й клуб відремонтувати, а то він на фоні церкви і магазину псує всю картину, було б взагалі добре.

АДАМІВКА ЛИШИЛАСЯ БЕЗ СПОЛУЧЕННЯ

Уже зо два місяці жителі Адамівки терплять незручності у зв’язку з тим, що їх позбавили автобусного сполучення. Раніше перевезення здійснював підприємець Роман Смаль. Однак він зняв автобус із маршруту у зв’язку з тим, що держава заборгувала йому близько тридцяти тисяч гривень за перевезення пільгових категорій громадян. Їздити в Адамівку йому було вкрай невигідно, так як пасажири, в основному, пенсіонери. Відтак він припинив свій рейс, а люди пригадали, що значить не мати жодного автобуса до села. Для довідки: відстань від села до траси, що веде у Камінь-Каширський, 5 кілометрів і ще 14-15 кілометрів до райцентру. Ведуться переговори з перевізниками, але спо-діватися на швидке вирішення цього питання не варто, оскільки процедура встановлення нового маршруту і виготовлення відповідної документації дуже складна і довготривала.

ЦІКАВЛЯТЬСЯ ФОСФОРИТАМИ

Ще на початку 2000-х років на території сільської ради виявили поклади фосфоритів, проте можливості їх видобувати не було. Час від часу цікавилися, але це не переходило у стадію розробки родовища. А нещодавно зацікавлення виявив громадянин Німеччини, який оглянув об’єм і можливості роботи. Це, звичайно, не означає, що фосфорити видобуватимуть, але принаймні хтось уже на місці розглядає таку перспективу. А люди не знають, чого їм очікувати від подібної діяльності, адже хочуть, щоб село жило і розвивалося, щоб створювалися робочі місця і не потрібно було їхати за тридев’ять земель на заробітки. Разом з тим вони побоюються, що видобуток фосфоритів може зашкодити навколишньому середовищу і змінити місцеву географію та геологію.

ДОБРОВОЛЬЦІ НЕ ПЕРЕВЕЛИСЯ

Хоч Поступельська сільрада і не густонаселена, проте аж 12 мобілізованих захищають Україну. Троє уже демобілізувалися. Але серед тих, хто береже для нас мирне небо, є житель с. Ада-мівка Дмитро Чернуха, який пішов служити добровольцем. Він має сім’ю, удома на нього чекають четверо діток і дружина, вагітна п’ятою дитиною. Але чоловік виявив бажання воювати, бо вважав: «Хто ж буде захищати Україну?» Попросився в лави армії він ще у серпні минулого року, але були певні проблеми з документами. Тож в ряди захисників України потрапив лише навесні. Нещодавно він приходив у кількаденну відпустку. Село зустрічало його як героя. Організували свято, вручили посильну допомогу. Загалом, поступельці уже декілька разів збирали гуманітарну допомогу для своїх земляків, щоб забезпечити їх найнеобхіднішим.

ГОРНУТЬСЯ ДО СВЯЩЕНИКА

Церква в Адамівці функціонує всього декілька років, проте, як оперативно і дружньо її збудували, так відповідально ставляться до її існування й сьогодні. Мешканці дуже задоволені своїм духовним наставником – священиком Василієм (Губариком). Кажуть, що він надзвичайно добра і виважена людина, що хочеться йти до церкви і слухати його проповіді. А ще – він хороший господар. Церква уже розписана, й люди мають змогу милуватися ликами святих, які зі стін храму на них споглядають на кожному богослужінні.

А поступельському храму Дмитрія Солунського минулого року виповнилося 20 років від заснування. Тут служить священик Миколай (Козел). Про нього відгукуються як про господаря, який невпинно дбає про благоустрій храму та прилеглої території.

ЛЮДИ – ОПТИМІСТИ

Хоч справи в усіх трьох селах сільради не такі вже й хороші, як, можливо, в інших, проте люди тут оптимістичні. Вони спо-діваються на краще і намагаються виживати з того, що мають. У літній період вибираються в адамівський ліс за чорницями, цілими сім’ями йдуть збирати дорогоцінну ягоду, щоб покращити своє фінансове становище. Погано, кажуть, що не ростуть гриби через несприятливі погодні умови. З городів великої виручки не мають, адже землі тут непридатні для вирощування моркви, а картопля у минулому році коштувала мало, тому цьогоріч площі під нею суттєво менші. Чоловіки виїжджають на сезонні роботи в Білорусь, зрідка – в Росію та в Київ.

Однак попри все Поступель, Адамівка, Зоряне живуть. І як би важко не було, люди пристосовуються, шукають шляхи виходу із найскладніших ситуацій, бо треба розвиватися і завжди йти вперед.

Марія ЛЯХ