У п’ятницю, 28 липня, у День пам’яті рівноапостольного князя Володимира, у Датині святкують іменини села. Як сьогодні живе громада села, що вдалося вирішити місцевій владі  і які проблеми на часі? -  про це наш кореспондент поспілкувалася із Датинським сільським головою Іваном Кобуком.

Датинська сільська рада на півдні Ратнівщини –  окраїна району, яку з двох сторін обіймають села Камінь-Каширського та Старовижівського районів. До її складу входять  невеличкі села Датинь, відразу за яким протікає Турія, та Запілля.

ЗАЦІКАВИЛИСЬ ІНВЕСТОРИ ДАТИНСЬКОЮ ЗЕМЛЕЮ

Сьогодні на порядку денному Датинської сільської ради – земля.  СВК «Датинський», який функціонував на території ради, один із перших у районі відійшов у небуття. А село невеличке, та ще й  із невтішним демографічним показником: смертність переважає народжуваність, за винятком першого півріччя нинішнього року. На території ради проживають в основному люди середнього та старшого віку. А у старшому віці  не дуже нагосподарюєш. Тож чимало датинської землі заростає бур’янами, кущами і навіть лісом. Але останнім часом інвестори зацікавились цією землею. Серед бажаючих взяти її в оренду є навіть чоловік з Індії!

— У нас є земля, — говорить сільський голова Іван Кобук, – яка не використовувалась років із двадцять, і заростає кущами, на пісках навіть сосни вже чималі ростуть. Цією землею ніхто ніколи не цікавився. А маємо земель запасу до 500 гектарів. Та ще 200 земельних паїв із 565 – не витребувані. І ця земля також не використовується. В основному вона зведена в одне місце: село Запілля, а там земля хороша, тільки віддалена від центральної садиби.  Нині частину її орендує СГПП «Надія» із сусіднього села Велимче, — на ній пасеться худоба, заготовляють трави. А ось протягом останнього місяця нашою землею зацікавились, телефонують, запитують, чи має рада землі запасу для вирощування сільськогосподарських культур. А в нас її достатньо і на-діємось, що вона оживе. Але не хочеться допустити до неї якогось горе-господарника, тож у відповідь цікавлюся, наскільки вони спроможні заплатити за оренду, чим планують зайнятися і чи в змозі обробляти її.  Два претенденти уже приїжджали, один навіть уродженець Індії, один — волинянин, саме з ним і ведемо далі розмову про надання землі в оренду. У разі позитивного вирішення цього питання – це немалі надходження до бюджету сільської ради, створення нових робочих місць — на 10 гектарів землі, наприклад, для вирощування лохини потрібно 100 працівників. Таким чином значно покращиться соціально-економічний стан села і життя, добробут селян.

Що стосується землі, у Датині ще одна проблема.  Це податок на землю, який з нинішнього року згідно із законодавством України значно вищий у порівнянні з попереднім роком: з 0,1 відсотка піднявся до 0,3 відсотка, до речі, мінімального рівня від нормативно-грошової оцінки землі. Селяни бідкаються, що сплатити  такий податок їм в тяжкість, і проплата йде досить повільними темпами.

ЕХ, ДОРОГА, І МАЙЖЕ АХ, ДОРОГА!

Питання доріг актуальне у всі часи і для всіх сільських рад. Про Датинську сільську раду можна сказати, зважаючи на її територіальне розташування у районі, що вона у глухомані. Та у цій глухомані центральна дорога відремонтована. Минулого року  було зроблено  поточний ямковий її ре- монт – від границі з Велимчем і до середини Датиня. Залишилось без ремонту десь 800 метрів дороги у бік Підсинівки Старовижівського району. У цьому ж році ця робота завершена. Як каже сільський голова, гроші на ремонт дороги йому вдалося залучити із Державного бюджету, хоч вони і не передбачалися. Із сільського — не потратив жодної копійки, але є важливе «Але»: роботи із ремонту дороги щоразу виконували датинські люди за «спасибі».

Тепер на порядку денному ради  питання грейдерування грунтових доріг:

— Плануємо почистити рови, що при дорогах, покорчувати, бо ж позаростали кущами, а тою землею підсипати дороги, прогрейдерувати їх. І це зробимо найближчим часом.

ПРО ДОБРОБУТ ДБАЮТЬ,

ПРО ЕКОЛОГІЮ – НЕ ВСІ

Така проблема, напевно, у кожному селі району. Люди проводять у хату і теплу, і холодну воду, встановлюють ванни і навіть туалети, але, як не прикро, про належну каналізацію не дбають. Вивели з хати  каналізаційну трубу — і хай течуть нечистоти, куди завгодно, хоч у рівчаки, хоч у річку, а хоч і у свій власний колодязь!

Щодо сміттєзвалища. У селі зробили добру справу. У Датині два гектари землі відведено для сміттєзвалища. Та люди часто не довозили сміття до нього, викидали по дорозі або поблизу, та ще й у декількох місцях влаштували стихійні сміттєзвалища. Минулого року на сміттєзвалищі попрацював бульдозер. Позачищав, закопав, і чисто. А поряд викопали  великого рова, до двох метрів, у який і викидають сміття. До того ж всю відведену на цю потребу територію огородили. А на місці стихійних сміттєзвалищ  встановили щити із проханням не викидати сміття, з інформацією про штраф. Поки що до штрафу не дійшло, але  питання сміттєзвалищ вирішене. Проводиться з  селянами профілактична, роз’яснювальна робота, а на окремих вплинули через їхніх же дітей. Школярів старших класів просять, аби вплинули на батьків, щоб ті не засмічували навколишню територію, не забруднювали екологію. Допомогло!

Варто згадати і про впорядкування території біля пам’ятника, що в центрі села. На місці кущів — тепер красуються квіти.

ПОЖЕЖНИЙ АВТОМОБІЛЬ МАЮТЬ, А ВОДІЯ  НЕМАЄ

Як не парадоксально, у Датині проблема кадрів. У селі мають власний пожежний автомобіль, який нині у користуванні місцевої пожежної команди села Велимче. Планують створити свою, місцеву пожежну команду. Та не можна знайти у селі водія. Вже більше року висить оголошення, що візьмуть на роботу водія, але нікого немає, ніхто не проситься. І ті чоловіки, яким пропонують цю роботу, відмовляються. Ну, зрозуміло, краще оформитись по догляду за якимось дідом чи бабусею і користуватись пільгами, аніж працювати. І не те, що працювати, а бути постійно у селі, «прив’язаним» до автомобіля. Гараж для пожежного авто уже на завершальній стадії будівництва.

До речі, минулого року у селі побудували гараж для шкільного автобуса. Гроші на блоки, цемент та дах – з районного бюджету, все інше – власними силами.

МОЛОКО ПРОДАВАТИ ХОЧУТЬ, ТА ПРИЙМАТИ ЙОГО НЕМАЄ КОМУ…

У «Ратнівщині» не так давно, у травні, була стаття «Про молочну галузь і ціну на молоко», в якій згадувалось, що не організоване приймання молока від населення у трьох сільських радах району, в тому числі і Датинській.  Питання продажу молока порушив сільський голова і вже має домовленість, що закупівельники будуть заїж-джати у село і брати молоко у селян. Одне питання за ними: знайти заготівельника. А знайти то, виявляється, проблема. На ціле село, навіть на два, бо ще ж Запілля входить до Датинської сільської ради, немає жодного чоловіка, який би взявся за цю роботу. Парадокс. Це ж і робота, і певний заробіток, і в майбутньому пенсія. Та питання залишається відкритим.

МАЮТЬ І РИТУАЛЬНЕ АВТО, АЛЕ НЕ ВИКОРИСТОВУЮТЬ ЙОГО

Як каже жартома сільський голова, ритуальний автомобіль мають, та люди перестали вмирати. А якщо всерйоз, то капітально відремонтували автомобіль, знайшли водія, який погодився працювати на громадських засадах, та протягом року його жодного разу не використовували за призначенням. Аби продемонструвати односельчанам, що автомобіль справний, періодично проїжджаються ним по селу. Та, якщо похорон, люди в останню дорогу покійника, за старою звичкою, проводжають на своєму авто або ж на авто ближнього.

У нинішньому році на території ради померло три особи, минулого року – тринадцять.

У ЦЕНТРІ СЕЛА ЗНОВУ БУДЕ МАГАЗИН

Магазин у центрі села був, а поряд працював і бар. Тепер у магазині склад сільськогосподарської продукції. А працює в центрі села лише невеличкий контейнер, біля якого часто черги дітей, особливо під час перерви у школі,  яка навпроти, навіть і в дощ, і в сніг. Тож виникло питання реа-німувати приміщення магазину та бару, над цим і працюють у сільській раді. Нещодавно був проведений аукціон із продажу цих двох приміщень. Викупив їх житель Луцька. Тож є надія, що ці приміщення найближчим часом оживуть, має працювати магазин промислових та продовольчих товарів та заклад на зразок «Кафе».

Валентина БОРЗОВЕЦЬ