Минулого місяця відійшла у Вічність дорога нам людина – чоловік, тато, дідусь і прадідусь  Козел Іван Андрійович. У нього була хвороба, яка швидко забирає з цієї землі багатьох, відкинувши в сторону роки, багатство, сімейний стан. Головне залишається для людей, у яких ти відносинах з Богом. Останній тиждень перед відходом тата я з ним перебувала в районній лікарні у хірургічному відділенні (2 пост).

Дуже часто ми можемо чути від старших людей, що в лікарню не потрібно звертатися, бо там на старих ніхто не звертає уваги, так і тато свого часу казав. Але, коли довелося бути у хірургії, переконався, що помилявся. Лікар Петро Васильович Костарєв має дуже хороших помічниць. Не дивлячись на вік і стан хворого, медсестри дуже гарно і трепетно ставляться до пацієнтів. Я не знаю їхніх прізвищ, а санітарочок і по імені не знаю, але щиро дякую за чуйне ставлення до хворих.

Мій батько був лежачий і бувало, що йому дуже боліло. Він тоді сердився і сварився та ще, може, дещо було не так, але Галинка, Валечка, Наталка і дві Оксанки професійно надавали необхідну медичну допомогу. У палатах чистенько, затишно. Завжди запитували, чи будемо снідати, обідати, вечеряти та люб’язно приносили.

Щиро вдячна усьому персоналу хірургії. Бажаю рясних Божих благословінь у праці, нехай ваші сім’ї охороняє Господь від біди і горя.

З повагою – Алла ГОЛОВНЯ

с. Замшани