Прекрасна наша українська земля… З висоти пташиного польоту вона схожа на барвисте покривало — степи, ліси, родючі поля, ріки, озера, гори, моря.

Живуть в Україні дуже гостинні і працьовиті люди: в давнину українці ніколи не закривали на замок двері своєї хати, на столі, коли йшли на поле чи до іншої роботи, залишали страву — подорожуюча людина завжди могла зайти до хати поїсти і відпочити, поки прийдуть господарі.  У наші дні родина, чекаючи гостей, одягає най- кращий одяг, і господиня готує найкращі страви.

Мабуть, через це  простори нашої  землі завжди вабили до себе  ворогів і завойовників. Майже сімдесят років тут панував мир — і знову війна.

Ми, діти України, повинні вносити посильний для нас вклад у справу боротьби за мир. У нашій школі  в рамках місячника «Шкільна бібліотека» пройшов конкурс "Напиши твір на тему «Посіяне поле -  пречудове».  Поле призначене для того, щоб його орати, засівати, збирати урожай і з нього готувати смачні страви, а також «смаколики» для дітей. На жаль, на Сході нашої держави уже півтора року поля «оре» військова техніка,  «засіває»  осколками снарядів і  ракет.

Твір потрібно було написати з поданих слів, які починалися на букву «П». Переможцями конкурсу стали: Тетяна Калінчик – (5-б), Дарина Білокінь (5-б), Аня Літвинович (6-а).

Посіяне поле — пречудове

Петро, Панас, Пилип — похапцем поснідавши, посиділи побіля призьби, попробували поспівати. Панас прилаштувався поряд з Петром. Потім поїхали, поторохкотіли посіяти пшеницю, просо. Петро просив поїхати полями, Пилип пропонував підліском. Посварилися. Петро передав правування Пилипові. Пилип, придрімнувши, помилився путівцем. Прийнявши Петрового прочухана, Пилип притих, почухавши потилицю, подумавши, поляскуючи поводами, поправував понад просікою. Пострічали перехожого Протаса. Примружившись, простодушний перехожий показав простору поляну посеред пущі, потойбіч поляни — поля. Покружляли, помарудилися, пройшлися пішки, побачивши поле — повеселіли.

Петро почав правувати путівцем  поспіхом понад пущею, підганяючи пужалном прудкого Пустуна. Припряжена Пухнастка потьопала, подріботіла поряд з Пустуном.

Приїхали. Петро, почіплявши посторонки, по-чоловічому, по-хазяйськи поорав-поскородив поле. Пилип — похмурий приймак, пригнуздав Пустунку.

Потепліло, пооране поле почало парувати, поступово посухішало, помаленьку потугішало. Посіяти поле — потрібно потрудитися. По поораному, поскородженому полі повільно, по-хазяйськи пригорщею посіяли пропарощену, прочищену пшеницю, просіяне просо. Прийде пора — по посіяному промоченому полі посходять посіви.

Прийшла пора пообідати. Прибігла Парасочка, принесла полудник — пресмачну пахлаву, пахучі пироги, пляцки.

Посіяли,  посідали перепочити, пустивши Пустуна, Пухнастку попастися. Пилип пішов подивитися, полюбуватися підліс-ком. Петро почекав Пилипа — постоявши, почудувався, помилувався правильно посіяним полем. Панас похитуючись, по-хлопчачому побіг потойбіч придолинка, пострічав Павла — похвалився посіяною пашнею.

Повернулися потемки потомлені. Повипрягали Пустуна, Пухнастку.  Пізно повечеряли печеними, пахучими, пшеничними пампушками. Павлина постелила пос-тіль, полягали передрімнути.

А Літвинович Світлана ще й склала вірша:

Пташка пташенятам

Проса принесла.

Пташенята пустували,

Просо поклювали —

Пустувати перестали.

Пташка пташенят пригорнула,

Пташенята поснули.

Вікторія РЕДЬКОВИЧ,

учениця 8-А класу

с. Велимче