У п’ятницю, 20 листопада, напередодні  Дня Гідності та Свободи, у Ратному відзначили другу річницю початку Євромайдану.

На площі біля приміщення центральної районної бібліотеки зібралося багато людей. Прийшли й представники влади на чолі з радником голови облдержадміністрації Андрієм Харламповичем. Про це писала районна газета. Але хочу зазначити, що у мене (і не тільки)  від побаченого й почутого в душі залишився гіркий присмак. І ось чому. З числа присутніх чимало хто сподівався, що такий захід, як  панахида по загиблих героях України під час Майдану та антитерористичної операції, відправлятиме тільки священик справжньої української церкви, яка – через дорогу, але ні в якому разі не Московського патріархату.

Однак не так сталося, як гадалося. На заході з волі місцевої влади, яка чомусь називає себе «патріотичною», під час проведення  панахиди знов линула така мила для декого російська мова. Тобто мова окупанта! І це в той час, коли на Донбасі й досі ллється кров.  Незважаючи на так зване перемир’я, продовжують гинути від ворожих куль наші хлопці-українці, в тому числі й волиняни. Ось і цими  днями привезли зі східного фронту в домовині лучанина, якого поховали з усіма почестями.

Втім, цього разу (можливо, востаннє) захід влади не було зірвано. Але вже наступного дня, тобто 21 листопада, у День Гідності і Свободи, демократичні сили провели альтернативний захід, уже без «московських попів». Заупокійну літію по загиблих Героях провів  декан протоієрей Роман Бодак, настоятель собору Святого пророка Іллі УПЦ Київського патріархату, що в селищі Ратне. На короткому  мітингу було заявлено, що сам факт, коли у таких заходах влада благословляє на богослужіння священиків Московського патріархату, є  аморальним і ганебним. Адже відомо чимало фактів, коли священики УПЦ МП є відвертими сепаратистами і за ними тюрма плаче, коли  навіть їхні єпископи благословляють сепаратистів на війну проти українських вояків. А ще дехто з них відмовляється молитися за воїнів  АТО. Ганебний і такий факт, який  багато про що свідчить. 8 травня нинішнього року, у день так званого перемир’я, на засіданні Верховної  Ради України під час зачитування списку загиблих з початку Майдану в боях з російським  агресором та його найманцями, всі присутні в  залі їх пам’ять вшанували вставанням. Окрім делегації УПЦ МП. Не встав і митрополит Онуфрій, аби цим самим підкреслити про необхідність припинення війни. Й не дивно, священики Московського патріархату й долі моляться за здоров’я «Кіріла», того самого, який благословляє ро-сійських солдат на братовбивчу війну проти українців на Сході нашої держави. А буквально декілька днів тому священик Московського патріархату зі Щастя в інтерв’ю одному з сепаратистських телеканалів українських військових назвав окупантами. Розповів він про нелегке життя в «окупації». Та з гордістю говорив, що його зять командир бандформування «Беркут», а донька теж «військова» – охороняє порядок у Луганську. Про солдат Збройних Сил України батюшка відгукувався так: «Я им сказал – Украина, это наша (тобто російська. — Авт.) земля...»

Присутні хвилиною мовчання  пом’янули Героїв. До бігборду Небесній сотні було покладено живі квіти та корзини з квітами і запалено  лампадки.

Іван Капітула, 

депутат  Ратнівської  селищної  ради