Неохоче прокидався день, повільно, наче боявся вислизнути з-під важкої ковдри сизого неба. Завмер, мовчав, ніби ображений. Листя, втомлене від бурхливого танцю вітру, принишкло. У глибокій задумі стояли дерева, очікуючи початку.

Нарешті піднялась важка завіса, і на головній сцені з'явилося сонце. Враз застрибали сонячні промені. Все навколо ожило, заграло, наче великий симфонічний оркестр. Вдихнув день на повні груди, виконуючи свою головну партію. Закружляла в повільному вальсі осінь, одягнена в золотаву сукню.

Враз все зупинилось, нависли сиві хмари, ніби погрожуючи припинити цю чаруючу гру. Похмуро подув у свою трубу вітер, примушуючи всіх пришвидшити темп.

І так кілька разів за день змінювалися неповторні декорації осінньої вистави.

Ольга Гончарова,

учениця 9-А класу НВК « ЗОШ І — ІІІ ступеня №1 — гімназія ім. В.Газіна» смт  Ратне