Недоспівана пісня
То був час політичної відлиги в Україні, відомої як горбачовська перебудова.
Саме тоді на Ратнівщині славився вокально-інструментальний чоловічий гурт Кортеліського сільського будинку культури «Слов'яни» у складі його очільника родом із Видраниці електроорганіста Віктора Дейнеки, віртуоза ударних інструментів Миколи Андрійовича Хомика, бас-гітариста Миколи Єфремовича Хомика і ритм-гітариста Віктора Барана. Цей ансамбль, як тоді казали, двох Вікторів і двох Микол був справжнім новаторським колективом популяризаторів естрадної пісні серед ратнівчан. Уже невдовзі після з'яви на аматорській сцені про ансамбль «Слов'яни» на замовлення читачів у своєму ювілейному числі за 19 березня 1985 року розповіла районна газета «Червоний прапор» (теперішня «Ратнівщина»).
Із керівником квартету Віктором Дейнекою я був особисто знайомий, не раз слухав виступи «Слов'ян» на концертах і навіть на весіллі. Працював я тоді директором Самарівської школи. Клопотів вистачало, часу вільного найчастіше було обмаль. А тут ще одного осіннього вечора року десь 1987 мені додому зателефонував Віктор Дейнека і, знаючи про мою прихильність до поезії та пісні, запропонував, щоб я написав слова пісні, яка була б суголосною часові й стала б програмною у репертуарі «Слов'ян», на що я, посилаючись на свій обмежений хист і надмірну зайнятість, навіть не пообіцяв виконати замовлення. Але Віктор виявився настільки настирливим, що вже після третього його телефонного дзвінка я нарешті продиктував йому наспіх скомпоновані поетичні рядки, які мали б стати піснею. А вже наступного вечора Віктор, награючи на електрооргані, її, покладену на його власну мелодію, проспівав для мене все через той же телефон.
Уперше у виконанні гурту «Слов'яни» пісня прозвучала на сцені Кортеліського будинку культури під час так званого кущового огляду колективів художньої самодіяльності району. В переповненій залі ніде було і яблукові впасти. Глядачі сприйняли пісню схвальними оплесками.
Як не прикро, але то було перше й, по-моєму, останнє її виконання: незадовго після цього концерту по-справжньому залюблений у пісню Віктор Дейнека трагічно загинув у фатальній для нього катастрофі. Пригадується, як боляче сприйняв цю страшну непоправну втрату тоді ще майбутній народний депутат України Василь Миронович Корнелюк.
Щоб бодай віртуально відродити «ту славу минулу» про славний пісенний гурт і його духовного керівника, пропоную читачам «Ратнівщини» повний текст недоспіваної «Слов'янами» пісні. При цьому варто нагадати, що четвертий куплет пісні в її первісному варіанті починався рядком «У лузі цвіте незалежна калина». Але за «підказкою зверху» довелося спочатку за-мінити епітет «незалежна» на «незаймана», а згодом і вилучити весь цей куплет як такий, що «пройнятий бандерівськими настроями».
Співають «Слов'яни»
- Згадаймо, братове, ту славу минулу,
Напиймось живої води із цілющих глибин
І так заспіваймо, щоб зорі почули,
Щоб горе цуралося наших родин.
Приспів:
Славиться наша земля солов'ями,
Хлібом на вишитому рушнику.
Цвіт — полум'яний.
Співають « Слов'яни».
Світе, почуй нашу пісню дзвінку.
- Із ратної слави, із чесного слова
Наш рід починається в сурмах віків.
Встає над Поліссям зоря світанкова,
Рясною калиною обрій зацвів.
Приспів:
Диво-калина повік не зів'яне,
Не одцвіте у родиннім вінку.
Цвіт полум'яний.
Співають «Слов'яни».
Слухає світ нашу пісню дзвінку.
- Для нас рідна мова — духовна перлина.
Віками її нам життя берегло.
Лунай на весь край, наша пісне орлина —
І волі, і правди живе джерело.
Приспів:
П'ють солов'ї срібну воду поліську.
Земле, для миру народжуй синів.
Вічну колиску
Твою материнську
Наш молодий колихатиме спів.
- Незаймана в лузі квітує калина,
Горить синьо-жовто в житах небосхил,
І гордо встає із колін Україна,
Щоб слава вставала з козацьких могил.
Приспів:
П'ють солов'ї срібну воду поліську.
Земле, для миру народжуй синів.
Вічну колиску
Твою материнську
Наш молодий колихатиме спів.
Диво-калина повік не зів'яне,
Не одцвіте у родиннім вінку.
Цвіт — полум'яний.
Співають « Слов'яни».
Світе, співай з нами пісню дзвінку.
Іван Скибук
Напишіть відгук