Настали літні ранки, туманами покриті,

А люди поспішають хто куди.

Зелені яблука в садочках соком вже налиті,

Як швидко час летить, а вслід за ним і ми.

Буває: хочеться його спинити,

Насолодитись літом наяву, а не у сні.

Помилуватись, як волошки

                       з маками красуються у житі,

Як жайворонок в небі нам виспівує пісні.

Погляньте, як колишуться хліба на полі,

Зозуля відкувала кожному літа свої,

Але ніхто не знає до кінця отої долі,

Живіть собі, радійте щебетанню солов’їв,

Любуйтеся озерною красою.

Три озера з’єдналися навік,

Казкові лілії ростуть понад водою,

А вдалині лунає журавлиний крик.

Блистить на сонечку роса,

Мов справжні діаманти,

Стоїть над озером туман –

Таку красу в віршах не передати.

Люблю я теплі літні вечори

І тішуся хвилинами, як сонечко сідає,

А запах м’яти, цвіркотіння коників в траві

Мене у юність знову й знову повертають.

Надія  АНДРЕЄВА

с. Залухів

Настали літні ранки, туманами покриті,

А люди поспішають хто куди.

Зелені яблука в садочках соком вже налиті,

Як швидко час летить, а вслід за ним і ми.

Буває: хочеться його спинити,

Насолодитись літом наяву, а не у сні.

Помилуватись, як волошки

                       з маками красуються у житі,

Як жайворонок в небі нам виспівує пісні.

Погляньте, як колишуться хліба на полі,

Зозуля відкувала кожному літа свої,

Але ніхто не знає до кінця отої долі,

Живіть собі, радійте щебетанню солов’їв,

Любуйтеся озерною красою.

Три озера з’єдналися навік,

Казкові лілії ростуть понад водою,

А вдалині лунає журавлиний крик.

Блистить на сонечку роса,

Мов справжні діаманти,

Стоїть над озером туман –

Таку красу в віршах не передати.

Люблю я теплі літні вечори

І тішуся хвилинами, як сонечко сідає,

А запах м’яти, цвіркотіння коників в траві

Мене у юність знову й знову повертають.

Надія  АНДРЕЄВА

с. Залухів