ДЯКУЮ ЗА ДОБРОТУ І ЧУЙНІСТЬ
Я інвалід І групи, ледве пересуваюсь, і то лише за допомогою милиць. Зі мною живе моя мама Ніна Йосипівна Олексюк, також інвалід І групи, вона повністю прикута до ліжка. Важко нам. Інколи на допомогу із Височного приїжджає тато Степан Павлович, учасник бойових дій, – йому 87 років. Ви розумієте, яку допомогу може він надати у такі літа, але все одно вже з мамою легше, коли він є. Та світ не без добрих людей. Часто нам на допомогу приходила добра і милосердна односельчанка Тетяна Максимівна Матвіюк, яка бачила і розуміла, як важко інвалідам жити. Допомагала безкорисливо і в полі, і в хаті. Таких добросердечних людей, як вона, мало є на світі. Я звернулася до начальника управління соціального захисту населення райдержадміністрації Миколи Бебеса, якого й попросила, аби Тетяна Максимівна була у нас доглядальницею офіційно. Він погодився разом із членами комісії, на якій вирішували це питання. І тепер Тетяна Матвіюк ще частіше у нас, допомагає у всьому. Тож дякую їй за милосердя, людяність, розуміння і підтримку, за її доброту і великодушність. Дякую і Миколі Бебесу та всім членам комісії, які з розумінням поставилися до нашої проблеми. Ще жодного разу не було, скільки б не зверталася до Миколи Бебеса, щоб він чи не вислухав чи грубішим голосом відповів - завжди з добрим щирим серцем, завжди вислухає, порадить, поспівчуває, чим може, допоможе. Побільше б таких добрих начальників. Недаремно кажуть, що і слово лікує. Бо навіть якщо йому і не вдасться вирішити якусь проблему, з якою звертаюсь, то хоч щирим словом підтримає, і вже легше жити на світі.
Нехай Бог віддячить вам добром, нехай у вас все буде гаразд. Здоров’я міцного, щастя, добра, злагоди і миру вам і вашим родинам.
З вдячністю — Тетяна ШТИК
с. Кортеліси
Напишіть відгук