«Фракція «ВО «Батьківщина» застерігає» — красномовнішої назви замітки годі й придумати. Коли ж іще, як не напередодні чергових виборів, заявити про свою турботу про потенційного виборця, та ще й на таку актуальну тему. Адже полаяти перевізників – це тренд нашого сьогодення і, напевно, не знайдеться в районі, та що там районі, навіть у всій області, пасажира, який був би задоволений якістю автобусних перевезень.
Майже в кожному періодичному виданні є шпальти, відведені на скарги обурених пасажирів, погрози можновладців, застереження виборних представників народу (саме так трактується значення слова депутат). А до народу належать не тільки громадяни, що мають право на пільги, а й підприємці в загальному та перевізники зокрема. Тож і підприємець-перевізник як особа, що оплатила до державного бюджету можливість здійснювати свою діяльність (так-так, саме оплатила, адже ліцензування даного виду діяльності ніхто не відміняв), сплачує низку податків і зборів, забезпечує роботою та заробітною платою найманих працівників (так, за кожну найману особу щомісяця потрібно сплатити 37,66 відсотка єдиного соціального внеску із заробітної плати), тож і підприємець-перевізник, крім обов'язків, має ще й права, як це не дивно для декого звучить.
Отож, користуючись нагодою застосувати своє право голосу, хочеться звернутися до членів фракції «ВО «Батьківщина»: будь ласка, перш ніж застерігати та погрожувати (до речі, ці прийоми впливу більш притаманні тоталітарному режиму, а не демократичній моделі розвитку держави), майте сміливість розібратися в ситуації. Не дуже зрозумілий закид щодо субвенції. Так, у бюджеті передбачена сума коштів на відшкодування витрат, пов'язаних з перевезенням пільгових категорій населення. А хіба може бути інакше? Можливо, не всі знають про існування статті 37 Закону України «Про автомобільний транспорт», в якій, зокрема, вказано, що перевізник забезпечує пільгові перевезення пасажирів, та статті 29 цього ж закону, яка гарантує зобов’язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування надати перевізнику компенсацію за ці самі перевезення. Важко не помітити взаємозв'язок, так? Перевізник повинен перевозити пасажирів пільгових категорій за кошт держави, а не за свій власний. То навіщо ж ці дорікання? І вже зовсім не зрозуміло, чому суму субвенції завжди так грубо виривають із загального контексту. Тим більше, що картина дуже цікава: при загальній кількості населення в районі 52,2 тис. осіб, одних тільки пенсіонерів маємо 12,5 тис. осіб (інформацію взято з паспорту району на сайті Ратнівської РДА). А далі проста арифметика: 744 тис. грн. розділимо на 12,5 тис. осіб (навіть не враховуючи решти пільгових категорій, а це ще близько 5-8 тис.) та на 12 місяців. Маємо 4,96 грн. на одну особу в місяць. Вражає? До речі, не кожна економічно розвинена держава може дозволити собі таку кількість пільгових категорій населення.
Вказуєте, що виплачено вже аж 88 тис. грн., а чому ж не вказуєте, коли ці гроші було виплачено та за який період ці кошти, адже лише в травні 2015 року було погашено заборгованість перед перевізниками за 2014 рік; чому ж управління соціального захисту через районну газету не повідомило категорії населення, якими опікується, про те, що перевізникам не було чим відшкодовувати перевезення протягом січня-червня 2015 року (і не лише через брак коштів, а через те, що саме управління не було спроможне вчасно укласти та зареєструвати розпорядження та договори), а виплати пішли тільки в липні і то завдяки зверненням перевізників в усі інстанції? Можливо, маєте ілюзії, що на заправках нам вірять на слово і заправляють в борг, автобуси перестали виходити з ладу, бо запчастин немає за що придбати, водії працюють безкоштовно, а податки і збори нам дозволили не сплачувати? Чи, може, впадаєте в екстаз, що перевізники та пільговики стали заложниками ситуації та зіштовхнулись лобами, а ви при цьому застерігаєте і маєте від цього політичні дивіденди?
Не хочеться вживати сленгове словечко, яким зараз дуже часто зловживає молодь, проте в літературній мові не має аналога, який би відповідав даній дії – дренчить. Дренчить субвенція? То зробіть її адресною: кожному пільговику по 4,96 грн. на місяць на проїзд. І нікого не потрібно буде застерігати.
Так само викликає надзвичайне здивування позиція деяких наших державних панів та пань. Одна державна дама, що дотична до розподілу та виділення коштів перевізникам, на питання «Коли ж будуть кошти?», відповіла, що скарги не доречні і нема чого набридати зі своїми проблемами, якби було не вигідно займатись перевезеннями, то давно залишили б цю справу. Напевно, вона не знає, що підприємець – це людина, яка здійснює свою діяльність з метою отримання прибутку (це загальноприйняте визначення), і вартість його основних засобів, придбаних за власний кошт така, що він не може дозволити собі просто так, через недбальство до роботи деяких осіб, все залишити і як єдиний варіант, що лишається, їхати батрачити в інші країни. Звичайно, не все можна міряти грошима та прибутками, є ще людські та духовні мірки, та, якщо перевізники не піарять свою доброчинність на загал, то це не значить, що вони не долучаються до благодійництва. Ні один з них не лишився осторонь допомоги бійцям АТО, не відмовляє у посильній допомозі при проведенні спортивних, культурних, духовних та інших заходів тощо.
Можливо, було б краще, якби кожен відповідальніше ставився до виконання своїх обов'язків, бо навіть на сьогодні, знаючи про конфронтацію між перевізниками та населенням, не укладені договори на пільгове перевезення пасажирів на друге півріччя 2015 року, не затверджений коефіцієнт співвідношення пільгових пасажирів до загальної кількості, належним чином не проведене обстеження маршрутів і не підписані акти звірки взаєморозрахунків за другий квартал 2015 року. Вимагаєте дотримання букви закону від перевізників, а посадові особи навіть не здатні вчасно та якісно виконувати свої безпосередні функції.
Щодо свавілля, нахабності та інших гріхів перевізників – так, є недоліки в нашій роботі, проте, як і в будь-якій іншій: трапляються зриви, невчасні поломки (хоча поломка ніколи не може бути вчасною), і водії не завжди ввічливі, та на кожен випадок є певна причина і пояснення. Ще й досі в нашій, майже європейській, державі пасажирами прийнято в автобусах витирати брудні руки у фіранки, лузати насіння, різати оббивку на сидіннях, залишати гори сміття.
Ті ж самі пасажири, які пишуть скарги на перевізників, можуть дозволити собі не вряди-годи, а часто-густо не просто образити водія, а зробити це надзвичайно витончено та зі смаком: обізвати холуєм (до речі, ця пасажирка – колишній працівник одного з відділів РДА), наслати прокляття на всю родину водія до сьомого коліна в цілому та на кожного члена родини зокрема, побажати автобусові безкінечних поломок (це незважаючи на те, що ще й самій доведеться не раз цим автобусом скористатись). А чого тільки варте обурення пасажира, що належить до пільгової категорії на законне прохання водія пред'явити посвідчення – це ж сприймається як посягання на честь і достоїнство та згадується на весь автобусний загал від початкової до кінцевої зупинки. Все вищеперераховане і ще багато чого іншого відбувається на всіх автобусних маршрутах щодня. Отож і чіткого розмежування на хороших і поганих між пасажирами й перевізниками не може бути – усі одним миром мазані.
Цікаво, що ні з однієї депутатської трибуни це ніколи не озвучувалось, як і питання нелегальних перевізників, діяль-ність яких набула такого свавільного і нахабного розмаху, що легальні перевізники взагалі загубились на їхньому фоні. При чому, через їх діяльність втрачають левову частину доходу не тільки перевізники, а й відчутно не доотримує бюджет. Чи, може, депутатський корпус району взагалі не знає про існування цієї проблеми, а, може, просто не вважає її такою, що потребує вирішення?
І на завершення, не можна оминути погрозу позбавлення перевізників ліцензії. У районі вже є прецедент, коли перевізник, втративши всі сподівання на позитивне вирішення питання повернення компенсації за перевезення пільгових категорії населення (йому просто не було за що придбати шини), змушений був відмовитись від рейсів. Поцікавтесь у мешканців Поступельської сільської ради, як їм тепер без автобусного сполучення? Чи автодороги району такі впорядковані, що бажаючих здійснювати перевезення легально – греблю гати? До слова, 30 червня 2015 року Волинська облдержадмі-ністрація проводила конкурс на право здійснювати перевезення по 42 визначених маршрутах, а виявили бажання займатись перевезеннями лише 12 підприєм-ців.
Тож велике прохання не погрожувати, не ображати безпідставно, а сприяти вирішенню проблем, щоб не страждали ані населення району, ані перевізники.
Перевізники: Роман СМАЛЬ, Тетяна Тричук, Ірина Цимбалюк, Олег ЗАХАРЧУК, Олександр дудка, Мирослав ПАНАСЮК, Микола СИДОРУК