11 та 14 березня в газеті «Ратнівщина» була надрукована стаття Івана Пишука «Трагедія Кортеліських хуторів у 1943 році».

Вічна пам’ять і Царство Небесне тим, хто безневинно пішов із життя від рук людиноненависницького фашистського режиму. Тільки наша пам’ять про ці криваві події не дозволить у майбутньому, щоб це колись знов повторилося. Потрібно пам’ятати цих людей і молитися за спасіння їхніх душ. Нарівні з фашистським стояв і комуністичний режим з такою ж ненавистю і людоїдством, особливо по відношенню до України.

На нашу думку, автор статті цей режим підтримує. Прочитавши статтю, можна зробити висновок, що він в той час був НКВДистом і тепер вже в доволі похилому віці, або з родини тих, хто нищив українських повстанців.

Страшну трагедію він викладає як хроніку, тільки в одному випадку появилися емоції, коли згадує про сім’ю Федора Васильовича Трофімука. Здається, він смакує те, що відбувалося в цій сім’ї, бо як ще можна судити про написане. Дослівно: «…Його син дружив із «зеленими хлопами», а від партизанів він ходив чим подалі… Так сталося і цього разу, коли застукали Григорія в хаті. Вбили його, вбили і батька та ще одного учасника банди на прізвисько «Воробей». А решта сім’ї… відбувала покарання в поселенні на Далекому Сході…»

«Зелені хлопи», «лісовий», «застукали в хаті», «учасник банди», «прізвисько», «відбували покарання» — так може писати тільки закоренілий комуняка. Тут автор підтримав вже разом два режими. Що не донищили фашисти, доконали комунари.

А як ще можна судити про вислів «відбували покарання». А, може, були несправедливо репресовані?

А який висновок можна зробити про написане далі: «…Сидір Несторович був людиною цінною і перевіреною часом. …Незабаром Сидору доручили супроводжувати одного з «лісових» до пункту призначення… Сидір «лісового» не довів, а виконав самосуд…» Видно, в спину вистрілив. Підозріло, що автор так до деталей описує цю подію, та не називає ім’я повстанця. До цього часу міриться Іван Пишук вистрілити в спину кожному патріоту, в спину України той вже вистрілив. А скільки ще є таких «пишуків», які затаїли злобу, що навіть у наш час умудряються таке писати! Яка тільки ненависть! Може, автор не знає, що в Україні УПА визнана воюючою стороною за свою державу? А, може, варто йому залізти в архіви і визнати, що були цілі пункти, де готували НКВДистів, які під маркою бандерівців нищили своїх же українців, щоб списати все на повстанців?! А може, краще йому написати про армію Власова «РОА», яка воювала на боці фашистів і в якій було два мільйони їх посібників? В УПА було у десять разів менше, і билися вони проти тоталітарних режимів та й ще проти польської Армії Крайової. І воювали вони за свою державу.

Росія про це замовчує, а український комуняка Іван Пишук радується, що під час війни і після гинули й мучилися українські повстанці та їхні сім’ї.

Сидять «пишуки» в своїх смердючих комуністичних окопах і ждуть свого часу — не діждуться.

Занадто багато біди наробили тоталітарні режими. До цього часу ще ллється кров патріотів через бездумство, тупість і ненависть людей, які підтримували і підтримують, як виявилося, ці режими.

Ніколи не можна топтатися ні по чиїх кістках, тим більше, по кістках людей, які боролися за свою державу! У даному випадку кощунство — дуже м’яке слово.

Може, ми щось неправильно зрозуміли? Чекаємо від автора пояснень. У разі відмови залишаємо за собою право звернутися до суду проти автора статті за паплюження пам’яті борців за Україну, за підтримку радянського тоталітарного режиму,за підтримку, на нашу думку, людиноненависницької комуністичної ідеології, забороненої в Україні.

За дорученням активістів району –  член ВО «Свобода»

Микола ОНАНЧУК,

голова Ратнівської районної організації ВО «Свобода»

Микола ГОРБАЧУК