15 жовтня 1582 року у Європі почали користуватись Григоріанським календарем. Календарна реформа мала ліквідувати десятиденну різницю між календарною й астрономічною датою.

Таким чином у 1582 році після 4 жовтня наступало 15 жовтня. Автором ідеї реформи став іта-лійський астроном Алоізій Лілій. Він подав свою 800-сторінкову працю папській комісії. Лілій запропонував змінити правило визначення високосних років та протягом 40 років анулювати всі високосні роки. Це дало б можливість надолужити десятиденне відставання Юліанського календаря. Другу пропозицію відкинули. Відставання анулювали, забравши 10 днів.

Реформу підписав папа Григорій XIII. Він звернувся у буллі до правителів європейських держав. У 1582 році на Григоріанський календар перейшли Іспанія, Італія, Португалія, Річ Посполита (Польща і Литва), Франція, Лотарингія, наступного року – Голландія, Бельгія, Брабант, Фландрія, Льєж, Аугсбург, Трір, Баварія, Зальцбург, Регенсбург, а у 1584-у – Австрія, католицькі кантони Швейцарії, Сілезія, Вестфалія та Іспанські колонії в Америці.

Константинопольський патріарх Єремія відхилив календарну реформу Григорія XIII. У православних країнах новий календар ввели майже через 500 років: у Болгарії – в 1916-у, в Україні та Росії – у 1918-у, у Сербії – в 1919-у, а в Греції – в 1924-у. Григоріанський календар впроваджували і протестантські країни: Швеція – в 1753-у, Великобританія – в 1782-у, Швейцарія завершила перехід в 1811-у. Японія прийняла новий календар в 1873 році, Корея – в 1895-у, Тайвань – у 1912-у, Туреччина – в 1926-у, Єгипет – в 1928-у. Останнє впровадження Григоріанського календаря відбулося в 1949 році в Китаї. Його досі не запровадили в Ефіопії і Таїланді.

Gazeta.ua