Переломом називається порушення цілісності кістки. Виникає під час різних рухів, ударів, падінь з висоти. Розрізняють одиничні, множинні переломи, без зміщення, зі зміщенням відламків, закриті і відкриті.
Відкриті переломи — це ті, під час яких у місці травми утворюється рана. Такий перелом су-проводжується кровотечею. До основних ознак перелому належать біль, набряк тканин, ненормальна рухомість кісток у місці травми, порушення функції кінцівок. При відкритих переломах з рани може виглядати частина кістки.
Переломи кісток таза та хребта часто су-проводжують розлади сечовиділення і порушення функцій нижніх кінцівок. Переломи кісток черепа супроводжуються кровотечею з вух. Під час важких переломів нерідко настає шоковий стан, особливо у випадпадках відкритих переломів, які супроводжуються артеріальною кровотечею.
Під час надання допомоги використовують прийоми, спрямовані на збереження життя:
— зупинка кровотечі;
— попередження травматичного шоку;
— накладання пов'язки;
— транспортна іммобілізація.
Транспортна іммобілізація — заходи щодо забезпечення нерухомості кісток у місці перелому під час доставки хворого в медичний заклад. Здійснюється накладанням відповідних табельних шин: дротяних, сітчастих, фанерних, дерев’яних.
Так як на місці пригоди не завжди є шини для іммобілізації, доводиться користуватись імпровізованими шинами. Для цього можна використовувати палки, дощечки, куски фанери, картон, парасольки, лижі, щільно змотаний одяг та інше. Можна також прибинтовувати верхню кінцівку до тулуба, а нижню – до здорової ноги.
Накладання шини потрібно проводити безпосередньо на місці травмування, виявляти обережність, щоб не допустити зміщення відламків. Вправляти відламки заборонено, оскільки це може перетворити закритий перелом у відкритий, збільшити біль і створити умови для розвитку шоку.
Під час іммобілізації кінцівок пошкодженій частині намагаються надати шинами найбільш природнє положення.
За наявності рани в місці перелому обережно розрізають одяг, обробляють рану і накладають асептичну пов’язку, потім – шину, при кровотечі – джгут.
При переломі кісток голови накладається ватно-марлеве кільце і голова фіксується до ноші. У потерпілих часто спостерігається блювання, тому необхідний постійний нагляд для попередження асфіксії.
Транспортна іммобілізація при переломах ключиці може бути досягнута за допомогою ватно-марлевих кілець чи кілець з одягу, які стягуються ззаду. Це робиться, щоб кінці поламаної ключиці не травмували магістральні кровоносні судини, які тут проходять.
При переломі плеча необхідно фіксувати три суглоби: плечовий, ліктьовий і зап’ястя. Рука зігнута в ліктьовому суглобі, передпліччя підвішується на косинці.
При іммобілізації передпліччя виключають рухи в ліктьовому і променевозап’ясному суглобах. У долоню вкладають жмут вати і прибинтовують. Пальці іммобілізують з допомогою дроту у напівзігнутому положенні.
Перша допомога при переломах ребер полягає в накладанні на грудну клітку пов’язки в момент видиху. Якщо немає бинта, можна використати рушники.
Переломи стегнової кістки дуже тяжкі. Пошкодження її спричинює сильні кровотечі, а біль – шоковий стан.
У цьому разі потрібні знеболювальні засоби та надання нерухомості нижньої кінцівки. Використовують шини Дітеріхса або дві дошки. У крайньому випадку, коли немає ніяких підручних засобів, травмовану ногу прибинтовують до здорової.
Переломи кісток тазу можуть супроводжуватись ушкодженням внутрішніх органів. Транспортувати хворого треба на твердій поверхні на спині, ноги напівзігнуті і розведені, під коліна підкладають покривало, подушку, що дає розслаблення м’язів і зменшення болю.
У випадках, коли потерпілий має кілька переломів, у першу чергу зупиняють кровотечу, дають знеболювальний засіб, потім обробляють найнебезпечніші відкриті переломи, а вже потім закриті.
Олександр Катеринюк,
сімейний лікар Кортеліської АЗПСМ