Нещодавно жителі села Гута добряче налякалися. Місцеві жителі для власних потреб копали пісок на піщаному узвишші неподалік від села (урочище «Купало», яке знаходиться приблизно за кілометр від Гути) і виявили ємкості, заповнені невідомими речовинами з неприємним запахом.

38 резервістів із Ратнівщини поїхали на навчальні збори 29 серпня від Ратнівського районного військового комісаріату. Військовослужбовці зустрінуться зі своїми бойовими товаришами, вдосконалять військові навички, опанують нові спеціальності, практично виконають стрільби з бойової зброї, а також дізнаються про все те нове, що впроваджується в озброєнні української армії.

Такої честі вона заслужила після того, як  напередодні Дня Незалежності України бригада ковельського підприємства «Кодет» здала в експлуатацію після поточного ремонту останній її відрізок завдовжки 428 метрів між вулицями Привітною та Волі.

Про те, що ви доїхали до Річиці, подорожньому сповіщає різьблений дерев'яний знак на узбіччі грунтової дороги (на фото). На ньому прапор та герб України, символіка Волині та число 1502 — рік народження Річиці (тоді село вперше згадується в писемних джерелах).

29 серпня у Бресті відбулася чергова робоча зустріч партнерів із транскордонного співробітництва «Польща – Білорусь – Україна 2014—2020» за участю голови Забродівської об’єднаної територіальної громади Миколи Калачука.

Працівники музею оформили нові стенди в експозиції, де розміщені фотографії вояків УПА, які вели боротьбу на території  Ратнівщини.

На презентацію запросили ветерана УПА із с. Повіть Кобринського району Савчука Федора Йосиповича, гостей, працівників культури села, учнів школи.

Ведучі Марія Ярошук і Людмила Дордюк розповіли про довгий і тернистий шлях українського народу до незалежності, до її державності.

Богдан Зек — провідний науковий співробітник Волинського краєзнавчого музею, кандидат історичних наук, який плідно співпрацює з нашим музеєм і передав багато фотографій для експозиції, зазначив, що Ратнівщина завжди була в авангарді історичних подій, це край, який має перспективи для вивчення, дослідження його історії. Він розповів про національно-визвольну боротьбу ратнівчан за волю і незалежність України. Зокрема, зупинився на постаті Олега Штуля, його родини, яка зазнала репресій, як приклад багатьох сотень українських родин, які цілими сім'ями  боролися  за Україну. Звернувся до учнів, присутніх на святі, що саме вони повинні вивчати історію, знати її і передавати наступним поколінням.

Своїми спогадами  про участь у повстанській боротьбі поділився ветеран УПА Федір Йосипович Савчук, який розповів, що із с. Повіть воювало в УПА 140 чоловік. Спочатку до повстанців пішли його батько і старший брат, а пізніше, у віці 16 років, він теж до них приєднався.

— Спочатку проходили вишкіл у таборі біля села Велика Глуша протягом двох місяців. Після закінчення навчання прийняли присягу, отримав ручний кулемет Дегтярьова і був призначений у сотню ,,Хмари''. Постійно ходили в походи і вели бої, як з німцями так  і з червоними партизанами на території від Пінська  до Ковеля, – ділиться дідусь.

Саме під Ковелем, на залізниці, повстанці підірвали ворожий ешелон з технікою за допомогою німецької міни. Але найбільше Федору Йосиповичу запам'ятався бій з німцями на околиці його рідного села Повіть. На початку літа 1944 року він ще з двома повстанцями ходили у розвідку і почули від людей, що окупанти забирають молодь на роботу в Німеччину. Зробили засідку біля дороги в житі і незабаром побачили три підводи, на яких їхало дев'ять німців. Також там сиділи і дівчата. Інші дівчата разом з хлопцями йшли пішки за підводами. Коли вони наблизились, повстанці крикнули, щоб ті падали на землю. А самі відкрили вогонь по фашистах і всіх перебили. На жаль, від повстанських куль загинула й одна дівчина.

Приблизно через рік під час облави військ НКВС Федір Йосипович був поранений у ногу та потрапив у полон біля села Заприп'ять нашого району. Військовим трибуналом був засуджений до смертної кари, яку потім замінили на 25 років ув'язнення, оскільки  на той час був неповнолітнім.

Адам Семенович Харлампович, голова райдержадміністрації 2005—2010 р.р., який був присутній на презентації, розповів, що в його родині  батько в 1944 році був призваний у радянську армію, а два дядьки — Улян та Омелян – боролися за свою землю, за свою хату, за Україну. Про це він дізнався від діда, який розповів про хрест у лісі, де захоронений дядько Улян. Його фотографія, яку вдалося знайти в архівах, тепер є в експозиції музею на стенді.   Адам Семенович відмітив, що в цей час, коли іде війна на Сході, ми повинні бути патріотами держави, повинні захищати її, тому що ті, хто воював і гинув у боротьбі за неї, не пробачать нам цього. Україна має бути, є і буде.

Директор музею Микола Михалевич відзначив, що в нашому краї було багато українських повстанців та людей, які їх підтримували. Але водночас були також і прихильники радянської влади, червоних партизанів, і боротьба між ними була дуже жорстокою, у цій боротьбі часто гинули невинні люди. Але ми повинні пам'ятати, що саме вояки УПА боролися за Україну проти сталінського режиму. Він розповів коротко присутнім про долю таких визначних діячів УПА Ратнівщини, як Михайло Горнік (,,Орлик'') із Кортеліс та Андрій Михалевич (,,Кос'') із Замшан. Звернув увагу на унікальний експонат — бідон 1945 року, в якому зберігався архів ,,Коса''. Цей бідон повстанці закопали в лісі біля села Вужиськ і наказали відкопати його місцевому жителю, який не був з ними зв'язаний, коли настане вільна Україна.

Ведучі на закінчення подякували від імені присутніх  запрошеним гостям за розповіді, за можливість поспілкуватися із живим учасником Української повстанської армії.

Марія Ярошук,

науковий співробітник Кортеліського історичного музею